Вмійте закривати старі двері наглухо.

Кажуть, що коли одні двері закриваються, відкриваються інші. Саме так було в моєму випадку. Тільки з одних дверей я ще повністю не вийшла.

Але тоді, в червні, я думала по-іншому. Я прийняла якісь внутрішні рішення, щоб так було. І на наступний день відкрилися нові двері.

Я навіть не очікувала, що все станеться так швидко. Це було дуже несподівано і навіть важко. Я тільки звиклася з думкою, що я одна, мені навіть це почало подобатися, як раптом я зустріла його.

Це був абсолютно не мій типаж – в тому, що він був добрий до мене. Він хотів говорити зі мною цілий день, їхати дві години, просто щоб побачитися зі мною кожні вихідні. Ми будували плани на майбутнє, і він хотів, щоб я йому довіряла. Все було по-новому.

Коли у нас нічого не вийшло, я повернулася до перевіреного способу: я закрила ці двері, навіть якщо я була не готова відпустити, я закрила і це допомогло мені відпустити. Це потрібно було зробити, щоб відкрилися нові.

І, о диво, через тиждень знову відчинилися двері – тільки на цей раз вони не були новими. Це були ті двері, які я вирішила закрити, тому що вже не могла чекати.

Він був тим, про кого я ще довго думала після розставання. Він був тим, хто постійно приходив і йшов, поки я вже не могла цього терпіти і не закрила двері наших відносин.
Я навіть вже не думала, що колись почую щось від нього. Я передбачала, що він хоче бути зі мною друзями, або бути разом, що захоче вибачитися або розповісти, що з ним сталося за цей час. Але, як завжди, все йде не так, як ми думаємо.

Коли він повернувся на цей раз, він сказав, що не може перестати про нас думати, що він нещасний (і в цьому винна я) і що не знає, до кого йти. Він просто вивалив все, про що переживає, на мене, і знову зник.

А я залишилася знову думати про двері. І проблемні відносини, і кого ми любимо, і чому ми дозволяємо себе любити так, як ми найменше того хотіли.

Коли таке трапляється – якісь ситуації, які розбурхують старі рани або завдають який біль, – я з тих людей, які думають більш глобально: чому це сталося? Навіщо Всесвіт допустив це? У чому урок для мене?

Може, коли я перший раз пішла від нього, для мене був урок, щоб звільнити місце для чогось більш гарного, що і сталося в моєму житті. А коли нові двері відкрилися, це був урок – зрозуміти, як це бути по-справжньому важливим. А тепер, коли він повернувся, урок, можливо, в тому, щоб тримати старі двері закритими, і не відкривати їх знову – знати, як вибрати себе.

Коли хтось, хто заподіяв вам біль, повертається – майте силу стримати себе і піти.

Якщо придивитися уважно, ви зможете винести урок з кожних ваших минулих дверей, як вони навчили вас любити, співпереживати, поважати, бути чесним? Це могли бути хворобливі уроки, але вони були своєчасні. Тому що вони зробили вас таким, коли ви можете нарешті вибрати себе, а не іншу людину. В тому сенсі, щоб цінувати себе, не жертвувати марно заради іншого.

І це величезний виклик собі, тому що багато хто з нас не хоче вчитися вибирати себе, і на те навіть є хороші причини. У старих дверей є свої переваги. Ми звикли, ми все знаємо, ми боїмося чогось нового і незвіданого. А раптом більше ніколи не буде нових дверей? Хіба вам не буде краще, ніж зараз? Або якщо і будуть, то коли, як довго я їх буду шукати?

Вибирати себе – це виклик, тому що коли ви виберете себе – це буде відчуватися, ніби ви залишилися одні з порожнечею всередині.

Але я обіцяю вам, як обіцяю собі: ви не порожні. Ваше життя не порожнє.

І коли старі двері повертаються, сподіваюся, ви теж виберете себе, і будете так робити кожен день. Тому що так ви навчитеся себе цінувати. Так ви звільняєте місце для чогось нового і дивного у вашому житті.

Джерело