У нас в школі була одна вчителька, моя колега. Вона була зверхньою і самолюбною. Деякі батьки жалілись на неї, проте вона була донькою колишнього директора, тому мала зв’язки, які дозволяли залишитись на робочому місці. Чоловік у цієї жінки, був повною її протилежністю. Скромний та вихований, він працював продавцем в книжковому магазині.

Часто, на роботі при розмові з колегами вона принижувала його. Говорила, про те як що він не достатньо заробляє. Що він мрійник та літає між хмарами. Замість того, щоб возити її по курортах і дарувати дорогоцінні подарунки, чоловік прибирав і готував вдома. Але хіба, можна на таке жалітись? Інші в цей час лежать на дивані та дивляться футбол. Проте, цій жінці було недостатньо цього.

Інколи, він чекав її після роботи з маленьким букетом польових квітів. Але коли вона бачила його одразу починала злитись. Одного разу на моїх очах жінка вирвала цей букетик, викинула на землю та розтоптала його ногою. Інші вчителі були шоковані такою поведінкою. Це ж мало б бути так приємно, але вона не цінувала таких дрібничок.

Минуло два роки, як ця ж вчителька прийшла на роботу з новиною, що розлучилась. Сказала, що не хоче більше терпіти цього невдаху. Вона познайомилась з бізнесменом та тепер планує побудувати з ним щасливе і безтурботне спільне життя.

Почувши цю звістку, наш колектив був щасливий, але не за вчительку. А за її колишнього чоловіка, який нарешті, зможе звільнитись від лап жінки, яка протягом багатьох років не цінувала його. Нам здавалось, що йому буде набагато краще без неї. У них не було спільних дітей, тому ніхто крім цих двох дорослих людей не постраждав. Сама жінка, звільнилась, адже кошти нового коханця дозволяли їй тепер не працювати.

Я особисто не була знайома з ним. Декілька разів ми розмовляли, поки він очікував на колишню дружину біля входу в школу. Проте, одного теплого осіннього дня мені довелось ще раз зустріти цього чоловіка. Його очі сяяли від щастя та він віз візок з новонародженою дитиною, а поруч йшла мила жіночка.

Я підійшла привітатися. Чоловік приязно відповів та представив мене, як давню знайому. Він розповів, що невдовзі після розлучення познайомився з Надією. Вони розписались та зіграли невелике весілля, лише для родичів. А ще через декілька місяців народився синочок, про якого він так довго мріяв.

Про долю колеги, до мене також дійшли чутки. Виявилось, що коханець, на якого вона проміняла чоловіка, покинув її. Його голову затьмарила набагато молодша дівчина і він пішов до неї. Жінка, повернулась у школу, проте, її на зверхній характер більше ніхто не звертав уваги. Вона жила сама у маленькій квартирі, яка дісталась їй від бабусі. Напевне, тепер жінка зрозуміла, що втратила.

Напевне, тепер він по-справжньому щасливий та знайшов людину, яка любить його, як і він її. А жінка, яка ставила себе вище інших, сама опинилась на дні.

Джерело