Довго син не приїжджав додому. Правда, щодня говорили по телефону та переписувались. Все ніби як завжди, але Валентина помітила, що щось не так. Чи то щось не договорює, чи приховує.

В матері і сина завжди стосунки були хорошими. Вона змалечку виховувала його сама. Дитині лише виповнилося три рочки, як чоловік покинув їх, не цікавим життя стало з ними. Йому подобалось різнобарвне та неодноманітне життя, тому для сімейного і затишного йому на довго терпіння не стало. Одного дня прийшов з роботи і сказав, що він біля них тихо гасне, а він яскрава особистість і хоче прожити на повну. Було важко, образа аж душила, але Валя спокійно сприйняла рішення чоловіка. Не плакала, не просила залишитись з ними. Хай розвиває себе та живе як знає, а вона з сином якось проживуть.

З того часу, ближчих як вони, одне в одного не було. Валентина більше заміж не вийшла, присвятила себе синові, жила для нього, все що стосувалося його її цікавило. Вона завжди встигала де синові була важлива її присутність. Вони обговорювали все, секретів не мали, теми їхніх розмов були різними. І тепер говорять як завжди, але в жінки враження, що все ж таки щось не так. Якась навіть атмосфера в повітрі інша, щось нове і незрозуміле в ній появилось.

Нарешті настав день, син ось, ось стане на порозі. Вона вже два дні готується до приїзду її найріднішої та найважливішої людини. Вчора пекла торт, той що син найбільше любить. Сьогодні зробила салати, насмажила риби. Все свіженьке. Лише хлопець стане на порозі, відразу накриє стіл, посидять, поговорять як було завжди. Вона аж уявила довгоочікувану зустріч та звичну їхню розмову.

Раптом двері відчинилися і на порозі син появився, не сам, з ним стояла гарненька і зі смаком намальована дівчина. Валентина від несподіванки аж остовпіла, навіть не знала як повестися і що робити. Якась незручна хвилина була для всіх. Та все ж отямилась і запросила проходити в хату, та присідати. Вона миттю стіл заповнила смачними стравами. І запросила до столу сина з гостею.

Лише тепер вона зрозуміла, що саме було не так, як завжди. В його житті появилась дівчина і він вже цього не помічаючи, по-іншому став розмовляти з нею. Вона відразу відчула –  щось нове в в синові з‘явилося, але ніяк не могла відгадати, що саме. Якось образливо стало, що син зробив несподіваний сюрприз і не підготовив її до такого приїзду. Вона б вже знала як себе повести. А то спочатку хвиля ревності її захопила, до тепер вона ж одна була в його житті. Та вона швидко оговталась і гостинно покликала до смачного столу. Може якби знала наперед, то не придумувала б своїх ілюзій та й простіше б почувалися всі. Якось то син так необдумано поступив. Десь в глибині душі аж сердилася на нього.

За столом вже трохи розговорились. Дівчина ніби хороша, говірка і простенька. Валя ж розуміє, що син вже не маленький і рано чи пізно створить свою сім’ю. Видно цей момент настав. Деколи переживала, що вона відійде на другий план, у нього буде дружина, появляться діти. Вони будуть на першому місці. Жінка просила в неба доброї долі і щастя синові. А там якось буде, може й невістка дочкою стане.  Як буде потрібно — допомагатиме з онуками і буде матір’ю для обох і доброю бабусею.

Пояснив свій вчинок син. Не говорив їй по телефону. Розумів, що вони вдвох прожили багато років, не знав, як вона сприйме. Інакше, якби жила з чоловіком, а так може розстроїтися, що лишиться сама і непотрібна стане їм. Хотів сказати в очі, обняти і впевнити, що вона якою була в його житті такою й залишиться назавжди. Рідною і важливою, буде найкращою мамою, бо такою вона з перших днів, які він пам’ятає.

Розмова, справді, вийшла щира і заспокоїла жінку. Та й дівчина припала їй до душі. Валентина прийме вибір сина. Вона не з тих, що розлучатиме молодих чи шукатиме якісь недоліки, щоб кидати кістку сварки між молодят. Щаслива буде її дитина і вона почуватиметься щасливою. А що ще треба? Бачити сяючі очі молодих, їхня любов принесе їй радість і спокійну затишну старість.

Галина Мазурик, “Несподіваний сюрприз”.

Джерело