Цього разу Ольга, як ніколи, не хотіла повертатися додому. Тут, в Італії, хоч і багато роботи, але вона нарешті знайшла спокій для своєї душі. Адже знати, що чоловік тобі зраджує, і неабияк з ким, а з рідною сестрою, складно… Все це тягнеться вже багато років і ніяк не може закінчитися. Саме тому і подалася Ольга 10 років назад в Італію.

Ірина, молодша сестра Ольги, завжди все хотіла робити, як її старша сестра. Наслідувала її в усьому. В дитинстві захоче Ольга ляльку з білим волоссям, і Ірині тут же стає нецікавою її лялька-брюнетка і закінчувалося все тим, що батьки йшли в магазин і купували молодшій доньці таку ж ляльку, як і в старшої.

Коли дівчатка підросли, Ірина хотіла вдягатися так, як Ольга. Ні, не в подібні речі, а саме в її одяг. Різниця у віці між дівчатами була невелика, всього один рік, то ж Ірина без проблем одягалася в спіднички, сукні чи курточки старшої сестри. Ольга не перечила, адже для молодшої улюбленої сестрички їй було не шкода нічого.

Коли Ольга закінчила школу, поїхала з села в обласний центр, поступати в університет. З дитинства дівчина мріяла стати вчителькою молодших класів. І у неї все вийшло, а от молодшій сестрі через рік не вдалося поступити в університет, тому вона була змушена піти вчитися в коледж.

Якось після третього курсу Ольга привезла додому Андрія, свого нареченого. Хлопець дуже сподобався її батькам, але також припав до душі молодшій сестрі. Ірина цього не помічала, вже тільки після весілля така думка промайнула у неї, коли одного разу на дні народження мами, Ірина відверто фліртувала з її чоловіком.

Але Ольга відразу відкинула цю думку, та дарма… З Андрієм вони жили в місті, в квартирі, яка залишилася чоловікові від бабусі. Ірина інколи приїжджала до них в гості. А одного разу попросилася пожити у них два тижні, мовляв, шукає роботу, постійні співбесіди і з села важко щодня добиратися.

Саме в цей час Ольга лягла в лікарню, так як дуже хотіла дітей, а поки нічого у них з чоловіком не виходило. Бог змилостивився над Ольгою і Андрієм і невдовзі вона зрозуміла, що чекає дитину. Першою, кому вона розповіла про це, була її сестра Ірина. Та якось не дуже радісно сприйняла цю новину і ошелешила сестру тим, що теж чекає дитину. Хто батько, так і не сказала, натякнула лише, що чоловік одружений, чужу родину руйнувати вона не збирається, тому буде народжувати сама.

У березні Ірина народила чудового хлопчика, а через місяць у Ольги і Андрія народилася донечка. Діти часто разом гралися у бабусі і з кожним роком Ольга все більше помічала їхню схожість між собою. І знову гнала сумні думки від себе, і знову дарма… Не хотіла помічати і того, що Андрій усе, що купував їхній донечці, купував і племінникові.

Якось Ольга не витримала і запитала Ірину прямо, хто батько її дитини, чи, бува, не її Андрій. Ірина наче зраділа цьому запитанню і без зайвого сум’яття зізналася, що так – батьком її сина є Андрій. І що вони давно кохають один одного, але Андрій жаліє Ольгу і тільки тому її не кидає.

Про розмову з сестрою Ольга нічого не сказала чоловікові, а тільки почала тихенько збирати документи, щоб поїхати в Італію. Багато її знайомих там непогано влаштувалися. За донькою, якій на той час виповнилося 10 років, мала наглядати мама, а  чоловікові вона сказала, що їде заробляти гроші, бо хоче щоб у них був власний будинок.

За 10 років Ольга всього кілька разів була вдома. Через рік забрала доньку до себе в Італію. Будинок таки збудувала – висилала гроші батькам, а вони будували. Ольга і сама не знає, чи знадобиться їй цей  двоповерховий палац, адже і її життя, і життя її доньки налагодилося тут, в Італії.

Андрій так і не наважився подати на розлучення. Продовжував жити в своїй квартирі. Ірину до себе жити не взяв, але і не припинив спілкування з нею. Чи сказали вони синові Ірини, хто його батько, Ольга не відала.

Але нещодавно Ірина зателефонувала Ользі в Італію, просила приїхати на весілля. Син після третього курсу закохався в свою одногрупницю, Ірина вже й онука чекає. Тому запрошувала сестру з донькою розділити їхню радість. Хоч і не хотіла, але Ольга все ж наважилася поїхати на весілля. Не заради сестри, заради дітей, адже у її доньки одружується, як не крути, рідний брат…

Олеся Біла.

Фото ілюстративне – med-gp.