Віра крутила в руках останні 50 євро і не знала, залишити їх собі чи відправити додому. Вона, як і кожного разу, спакувала в сумки каву, макарони, олію, не забула і про шоколадки для дітей, в конверт поставила 750 євро, а 50 собі хотіла залишити. Але дочка напередодні зателефонувала і сказала, що внучці нові чоботи потрібні.

В той раз вирішила Віра і ті 50 євро, що приберегла для себе, віддати внучці на нові чоботи, а вона якось обійдеться. В Італії Віра вже 10 років, поїхала, коли їй було 49, а зараз 59.

Вдома залишилося двоє дітей – син і дочка. Володимиру 35, Іванці 30, обоє одружені, мають по двоє діточок. Про своїх дітей Віра думає постійно, заради них поїхала на заробітки.

Син одружився першим, пішов жити до дружини, в зяті так би мовити. А потім вийшла заміж Іванка, чоловіка привела додому. Віра як доньку заміж видала, так через кілька тижнів і поїхала.

Розлучена вона давно, чоловік навіть аліменти платив не постійно, то ж дітей вона практично ростила сама. Ще було легше, як мама допомагала, а коли мами не стало, Віра зрозуміла, що треба сподіватися лише на себе.

В Італію її забрала кума, яка поїхала туди ще кілька років тому. І з першою роботою допомогла, і настанови правильні давала, от тільки Віра їх не слухала.

Наталка, кума, мала одного сина, і чоловік вдома залишився. У неї і потреби великої в заробітках не було, але вона поїхала, сказала, що хоче заробити собі на майбутнє. І Віру так вчила – заробляти для себе.

Та Віра з Наталкою не погоджувалася – як це для себе, коли дітям треба допомогти, он у обох житла немає, вона ж для того в Італію і подалася, щоб дітям на житло заробити.

– Твої діти вже дорослі, вони самі про себе подбають, а тобі про своє майбутнє думати треба, – не раз казала Вірі Наталка. – Ти подивися, як тут, в Італії, вони живуть. Щойно діти школу закінчили, їх відправляють у самостійне плавання. І ці діти потім на старість дбають про своїх батьків, шукають для них доглядальниць, таких як ми з тобою.

А ти впевнена, що коли заробиш своїм дітям на житло і повернешся додому, то в їхніх домівках знайдеться місце і для тебе? Думай, Віро, думай. Не роби тієї помилки, яку роблять всі наші заробітчанки.

В якійсь мірі Віра погоджувалася з кумою, в її словах було багато правди, але Наталці добре говорити, у її сина вища освіта, він юрист, вже сам добре заробляє. Та й чоловік у куми має свою невелику фірму, то ж на її заробітчанські гроші вони не дуже то і чекають.

Інша справа – діти Віри. Син у приймах, йому постійно потакають, що він прийшов на все готове, а донька дитину народила, сидить в декреті, так що хто, як не рідна мама, їм допоможе.

Тому допомагала, всі 10 років. Доньці хату відбудувала, синові гроші давала, він теж розбудував, правда хату свекрів. Вірі не зовсім подобалося, що син вкладається в чуже, але він так вирішив, тому мовчки допомагала.

Висилає Віра гроші і далі своїм дітям, майже все до останнього євро. От хотіла собі п’ятдесятку залишити на дрібні витрати, але передумала, якось обійдеться.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело