З Ларисою я випадково зустрілася на базарі, і вирішили разом попити чайку і зігрітися. В кафешці вона і відкрила мені очі на Ярослава. Я знала, що він ще той “забобонник”, але щоб таке придумати, ну ви мені вибачте. Розмова дома була серйозна.

Мені стільки разів доводилося чути про це: поплювати через плече, постукати по дереву, мовчати про все, не хвалитися, щоб ніхто не зміг “все зіпсувати”, і тому подібне.

Навіть у наш час є люди, які вірять у це. Мені одразу згадалася молодість і мій перший чоловік.

Ярослав був з тих, кому завжди все не так і не то. Весь час не щастить у всьому і радості в житті ніякої немає.

Поки ми зустрічалися з Ярославом, ця особливість його характеру мене не насторожила. Він не так часто проговорювався про “зурочили”. Зате після весілля розпочалася якась дивина. Ярослав у всьому бачив “погане”, всього боявся.

Багато разів я намагалася з ним серйозно поговорити про це. Запитувала, навіщо нагнітати стільки негативу? Звідки в нього стільки забобонів? Навіщо думати про погане, коли насправді все добре?

Але Ярослав відстоював свої погляди: “Нас можуть зурочити. Потрібно, щоб усім здавалося ніби ми живемо гірше за них!”

Коли я вперше від нього це почула, то не знала, як на таке реагувати. Не могла зрозуміти його позиції. Адже сама росла у добрій, веселій сім’ї. У нас ніхто не нагнітав обстановку зайвим негативом. Жили радісно, ​​відкрито та весело. Завжди були раді друзям і нічого ні від кого не приховували.

Згодом усе стало лише погіршуватися.

Абсолютно випадково знайомі розповіли мені в розмові про моє розлучення з чоловіком, що він уже всіх своїх друзів сповістив, що давно не живе зі мною під одним дахом.

Повернувшись додому, я одразу поцікавилася у Ярослава:

– У тебе “під шапкою” все в порядку? Ти ніде не луснувся часом? Що це ти там намолов? Про яке розлучення мене запитують знайомі?

На все це Ярослав спокійнісінько сказав, що це для нашого ж благополуччя, щоб сім’ю нашу ніхто не “зіпсував”. Адже довкола одні заздрісники!

До мене навіть подруги не хотіли приходити, якщо знали, що вдома чоловік.

Нікому не хотілося слухати скиглення Ярослава. Він постійно скаржився, як усе погано на роботі, і в сім’ї. То грошей немає ні на що, то справи не йдуть, ще щось.

Після трьох років такого дивного шлюбу я зважилася з ним розлучитися. Ярослав навіть не намагався побачити у нашому житті хоч щось хороше. Все, на думку мого колишнього чоловіка, було безпросвітно погано.

Тепер розумію, як правильно я тоді вчинила.

Зараз у мене чудовий чоловік, живемо дружно. Розкішним життям похвалитися не можу, але бідною себе не вважаю. Чоловік мій ні на що не скаржиться, всім задоволений і любить пожартувати.

Він не звик сумувати та опускати руки. У житті всяке буває, але він налаштований оптимістично і готовий підняти настрій усім, хто цього потребує.

Про те, що хтось може на нас глянути не з добра, жодного разу не чула.

Друзі, по менше говоріть про негатив, і він буде оминати вашу хату!

Погоджуєтесь зі мною і моїм рішенням?

Фото ілюстративне

Джерело