Чоловік завжди казав, що я балую дочку і пошкодую ще про це. Але ж вона єдина дитина в сім’ї, що ж у цьому поганого? Але з часом, я зрозуміла, як він мав рацію, особливо коли його не стало.

Після школи дочка сказала, що поступати нікуди не буде, рік відпочине і підготуватиметься краще, щоб вступити туди, куди вона хоче.

Чоловік дуже засмутився, лаяв її, пояснював, що вона просто марно втратить рік. Я захищала дочку, також вважала, що так буде краще.

Але через рік Тоня так нікуди не вступила, сказала, що навчання їй не потрібне, а знайде роботу, щоб не залежати від нас.

Чоловік влаштував її до себе в компанію, а за півроку дочка сказала, що вагітна і виходить заміж. Чоловік це вразило, він навіть у лікарню потрапив у передінфарктному стані. Тим більше, що дочка привела зятя жити до нас (він іногородній).

Народилася онука, і коли їй ще не було й року, чоловік пішов від хвороби, сидячи у кріслі перед телевізором. А мене дочка перетворила на прислугу.

Я була зобов’язана робити все по дому, навіть готувати сніданок її чоловікові, тому що у неї маленька дитина. Я ходила на роботу.

Коли онуці було чотири роки, дочка знову народила дитину. А я так сподівалася, що вона вийде на роботу і віддасть дівчинку до садка.

Нема чого й казати, скільки в мене додалося турбот. До того ж, у мене ще й мама у передмісті живе, до неї теж треба їздити чи не кожні вихідні.

Зараз онука ходить до школи, а дочка, як і раніше, вдома. Молодшому онукові вже п’ять років. Я тихенько вранці збираю зятя на роботу, онучку відводжу до школи, дочка спить з дитиною до обіду.

Зятя все влаштовує, адже я всі гроші витрачаю на сім’ю, все купую і готую, ще й від мами наводжу овочі та фрукти.

Коли прошу з’їздити до бабусі, допомогти там мені, дочка каже, що їм потрібна машина, мабуть, натякаючи, що я маю дати грошей. Вона знає, що я маю певну суму в банку, але я боюся її витрачати.

Мама каже, щоб я переїжджала до неї, а дочка нехай вчиться дбати про свою сім’ю сама. Але тут робота, та й шкода онуків, будуть не нагодовані і до того ж дочка постійно лає онуку. Так хоч я поряд. Бачив би це все мій чоловік.