Мені 35, у шлюбі, з чоловіком різниця 20 років, синові 7 років. Чоловіка дуже люблю, вірю, що і він мене теж.

У чоловіка існує певний стиль поведінки, він вважає, що йому потрібний відпочинок у чоловічій компанії.

Відбувається такий відпочинок раз на місяць, але раз на два місяці стабільно. Чоловік їде на 5-6 днів, зазвичай це риболовля, футбол, гірські лижі тощо. Їде він у компанії холостяків чи розлучених друзів.

Я вже втомилася, мені постійно здається, що якщо є такий час вільний від роботи, то можна провести цей час у сім’ї або вдвох кудись піти, тим більше що нам допомагає моя мама, з радістю залишається з дитиною.

Це почалося від початку відносин, і я все вчасно не припинила, було раніше, що я залишалася і з 2 тижневим сином, а він уже їхав відпочивати.

Коли син підріс, то я зовсім вирішила змінити це становище і сказала: «Улюблений, не питання, потрібно відпочивати і розважатися з друзями, я за, але тепер хочу сама від’їхати на тиждень відпочити».

Чоловік різко став проти, йому так не подобається. Каже, я з тобою, але я говорю, ні, хочу одна! Він тепер мені пропонує взагалі нікуди не їздити, наче вдома краще, але я на таке не поведусь принципа заради. Він 10 років їздив куди хотів, а я чим гірша?

Не розумію чого він так проти, адже я ніколи негативно не висказувалася про його поїздки, невже він мені не вірить і думає, що я його зраджу. Але на цьому фоні виник скандал.