Жила разом зі своїми дітьми, сином і невісткою. Я допомагала молодій сім’ї виховувати двох внуків. Син часто їздив у відрядження, тому Нелі було важко одній з двома малими дітлахами.

І все на початку в нас було гаразд. Діти росли. Їхні батьки заробляли якусь копійку і облаштовували будинок. Мені було затишно біля дітей. Невістка була за натурою доволі лагідною. Ми добре між собою ладили.

Але останнім часом я почала зауважувати, що між дітьми щось коїться недобре. Вони постійно між собою сваряться. Зрештою, зрозуміла, що мій син скочив у гречку і про це все дізналася невістка.

Хоч це і був мій син, та я все таки стала на сторону невістки. Загулом все не закінчилося. Мабуть, ця справа зайшла глибше, бо мій Ігор почав заглядати в чарку, що раніше ніколи за ним не водилося.

Життя між дітьми стало нестерпним і невістка сама забралася до батьківської хати. Загули сина стали частішими. Я не могла самотужки дати собі з цим раду. Врешті не втрималася і виговорила йому, що мені соромно мати такого сина, що він позбавив мене радості спілкування з онуками, втратив сім’ю через власну нетямущу голову.

Син з кожним днем ставав агр есивнішим. Дійшло до того, що одного вечора він вигнав мене з рідної хати. Так я опинилася на вулиці. Сусіди швидко рознесли вістку про мою біду.

Так вона дійшла і до невістки Нелі. Вона просила мене, щоб я приходила до неї, бо їй вкрай потрібна. Такий поворот  подій був для мене великою несподіванкою і, можна сказати, щастям. Неля забрала мене до себе.

Їй на цей час вкрай потрібна була допомога. Через непутящого чоловіка вона мусила заробляти. А дітей залишити нема на кого. Так я почала доглядати онуків.

Про сина Неля й не згадує, бо розуміє, що це мій біль. А згодом невістка вийшла заміж вдруге. Я не перечила – вона ж має право на щастя.

Окрім того, Неля і її чоловік були не проти, щоб я і далі жила з ними. Так чужа дитина стала для мене ріднішою від кровного сина.

Джерело