Свекруха у мене чомусь з перших днів нашого з її сином сімейного життя вирішила, що я гуляюча і обов’язково наставлю її синові роги. І вийшла я за нього з корисливих спонукань, які полягали у віроломному захопленні однокімнатної квартири, яка чоловікові дісталася від бабусі. У те, що ми насправді любимо одне одного, свекруха вірити відмовлялася.

Мені вже тридцять років, тому час, коли я могла мовчати в ганчірочку і терпіти витівки мами чоловіка, безнадійно пішов. Тому було відразу сказано, що ні в якій бабусиній однокімнатній квартирі, куди свекруха ходить, як до себе в комірку, ми жити не будемо. Бо в мене є власна двійка, в якій ми будуватимемо сімейне гніздечко.

– Сина від мене відірвати сподіваєшся? Даремно! Все одно не вийде, – махала пальцем у мене перед носом мати чоловіка, коли дізналася, що жити ми будемо на непідконтрольній їй території.

Син, до речі, від надміру турботливої ​​мами і сам був не проти відірватися. Мені здається, одним із критеріїв, за яким він вибирав собі дружину, була здатність ставити його маму на місце. Бо сам він свою волю відвойовувати втомився.

Загалом жили ми весело, жили ми цікаво. Свекруха регулярно намагалася взяти мене в свої лещата, а я регулярно їй доводила, що руки для неї короткі.

У свій час вона повадилася дзвонити сина щовечора, спекулюючи своїм здоров’ям, а точніше, своєю недугою. Чоловік тиждень додому приходив тільки ночувати, бо з роботи мчав рятувати маму від чергової вигаданої хвороби, а там поки додому дістанеться, вже й час до півночі.

Я в ці ігри не лізла, чоловік у мене не дурень, сам здогадався, що мама його дурить. Схема стара, як світ, тому тиждень поїздив, переконавшись, що в кращий зі світів мама не збирається, перестав до неї ходити. Свекруха тижнів зо два продовжувала симулювати, а коли зрозуміла, що душу я з її сина вже випила, і його високим тиском не проймеш, придумала новий план.

Мама чоловіка стала постійно ходити до нас. Ось останнє, що хочеться бачити після важкого трудового дня, це усміхнене в усі тридцять два зуби обличчя свекрухи. Але спочатку я намагалася поводитися пристойно. Вечерею годували, чаєм поїли, спостерігала, як вона з трепетом витирає рот серветкою синові, який її на дві голови вищий.

Під час того, як я готувала, мама чоловіка примудрялася пробігтися по всій квартирі, знайти купу недоліків і з радісним придихом розповісти мені про них. Наче я в цій квартирі не живу і не знаю про них.

Закінчила я весь цей цирк, коли в суботу вранці пролунав дзвінок у двері, а за цими самими дверима виявилася огидно задоволена для восьмої ранку свекруха.

– Ну, годі спати, молодь! Все життя проспите! Тепер зрозуміло, чого в тебе такий безлад вдома, якщо ти всі вихідні спати хочеш, – радісно посміхалася мама чоловіка, намагаючись протиснутися повз мене в квартиру, але я цього не допустила.

Запитала, що за напасть її вигнала так рано із квартири, і чому вона заважає нам відпочивати у свої законні вихідні.

– Так із прибиранням допомогти, та й із сином час провести, – не залишала спроб пролізти повз мене мама чоловіка, але я була налаштована рішуче.

– З прибиранням я якось сама впораюся, і не сьогодні. А син ваш спить поки що, тому на гостей ми в таку рань не чекаємо, так що до побачення, мамо, – сказала я і зачинила двері перед її носом.

Свекруха на мене страшенно образилася, але я від цього навіть не чхнула. Теплоти у стосунках все одно не було, а так вона хоч до нас щодня не приходить.

Місяць тому десь чоловік залишився без роботи. Він будівельник, був у бригаді, але там щось пішло не так, усі розбіглися. А одному йому знайти роботу проблематично. Зажурився вже, а тут йому запропонували працювати вахтовим методом, їдеш на роботу на два тижні, а потім тиждень удома. Робота не цукор, але гроші пропонували дуже добрі.

Чоловік поїхав, я лишилася сама. Свекруха вирішила взяти на себе роль невсипущого вартового, який стерігає честь сина. Чомусь вона вирішила, що як тільки чоловік за поріг, я одразу наведу цілу юрбу мужиків для всяких поганих штук.

Один день вона мене дзвінками довбала, нібито без моєї поради їй нізащо не вирішити, які шпалери поклеїти в спальні. Інший прийшла особисто, ніби мимо проходила і на чай зазирнула. А сама обнишпорила всю квартиру, навіть під ліжко зазирнула, думала, що я не бачу. Третій раз зустрічала мене прямо біля роботи, знову ж таки, просто прогулювалася повз.

Мені було і смішно, і прикро одночасно. Смішно від абсурдності того, що відбувається, прикро, що з мамою чоловіка все-таки доводилося спілкуватися і вдавати, що я прямо не бачу, що вона робить. Але за тиждень проблема вирішилася сама собою.

У той день у мене на роботі був дуже напружений день, ще й голова боліла на зміну погоди. Я прийшла додому, лягла дивитись телевізор і заснула, ніби мене вимкнули. Прокинулася вночі від незрозумілого галасу за вікном.

Я живу на першому поверсі, у нас старе підвіконня з боку вулиці, яке гуркотить при вітрі та при посадці вгодованих голубів. Вже років п’ять хочу замінити, та все руки не доходять. Ось гуркіт цього підвіконня мене й розбудив.

Світло вмикати не стала, у кімнаті тьмяно телевізор тільки світить. Страшновато було, але пішла до вікна, бо гуркіт не припинявся. Придивилася і не повірила своїм очам – за вікном, чіпляючись руками за це злощасне підвіконня, стояла свекруха.

Я відчинило вікно (воно відкривається всередину), щоб сказати свекрусі пару ласкавих, бо це вже ні в які ворота не лізе. Мама чоловіка, мабуть, від переляку, ойкнула, відпустила підвіконня, не втримала рівновагу і впала вниз. А поверх хоч і перший, але досить високий, явно на чомусь стояла. Парити наша стокілограмова голубка поки що не навчилася.

Я бігом накинула пальто й побігла униз. Вона лежить і матюкається під вікном, поруч пеньки розкотилися, на яких вона стояла. У нас у дворі тополю засохлу спилял і вже місяців зо два не можуть вивезти. Ці пеньки місцеві алконавти собі під табуретки та столи пристосували. А свекруха з них собі драбину зібрала.

Так вона й зламала собі ногу. Мені ж довелося її ще й у лікарню везти посеред ночі, а потім доставляти додому. Мені вона за цей час жодного слова не сказала, хоча я й питала, що це взагалі було.

Розповіла цю історію чоловікові, а вже він у мами подробиці з’ясував. Коротше, вона того дня мені дзвонила на телефон, а він на беззвучному, я не беру слухавку, вона прийшла битися в домофон, але й він вимкнений. Ну, тут мама чоловіка вирішила, що я точно з мужиком, тому мене треба ловити на гарячому. А як це зробити?

Тут їй на очі потрапили пеньки, і в неї дозрів план. Поставила вона два пеньки один на другий, влізла, почала виглядати в скло, що відбувається в кімнаті. Пеньки стоять нерівно, хитаються, щоб не впасти мама чоловіка вчепилася в підвіконня. Але він теж така собі опора, теж хитається, його гуркіт мене і розбудив.

Коли я пішла до вікна, свекруха побачила рух, але не могла безпосередньо розглянути. Зосередилася на погляди в надр кімнати, а тут вікно відчиняється. Вона злякалася та й полетіла.

Тепер їжджу їй за продуктами, прибираю у квартирі, ходжу за ліками, а свекруха все мовчить, надулася, як миша на крупу. Чоловік каже, що, на думку мами, я її спеціально з підвіконня скинула, щоб коханця сховати. І сміх, і гріх загалом. Сподіваюся, що ця ситуація хоч чогось навчить свекруху.

Джерело