Як то кажуть: якщо виходиш заміж за коханням – не треба думати про добробут взагалі, особливо про своє власне. Заміж я виходила, відчуваючи високе почуття до свого чоловіка.

Але коли на весіллі його мати махала свідченням про держреєстрацію та кричала на все кафе: «Дарую вам землю, будуйтеся і живіть!», я подумала, що виграла Джек-пот.

І кохання, і нерухомість в одній посудині. Про таке, мабуть, мріють усі. Земельна ділянка виявилася справді шикарною, знаходилася неподалік центру міста.

Після весілля, розібравшись із боргами, ми почали замислюватись про будівництво будинку. Чоловік отримав дозвіл і за рік ми звели коробку. Вставили вікна, накрили дах. Потрібно було реєструвати об’єкт.

Як виявилося, земельна ділянка значиться досі на її матері і про передачу її нам у спільну власність не йшлося.

Будинок довелося оформити на його маму, після чого я почала заводити розмову про те, що час реалізовувати цю на весіллі обіцянку і переводити майно на нас з чоловіком.

Адже ми ж будували цей будинок із загального сімейного бюджету, а у його мами ще дві доньки, які, вибачте, можуть зазіхнути на наше житло.

І його мама відреагувала спокійно і я була зраділа, що все чесно і я недаремно підписалася під це грандіозне будівництво, позбавляючи себе відпочинку на морі та гарних речей.

Але все виявилося інакше: його мама проконсультувалася з юристом і вирішила подарувати будинок та земельну ділянку моєму чоловікові.

А знаєте, навіщо вона зробила саме так? При розлученні та поділ майна подаровані об’єкти не можуть бути розділені між подружжям.

Іншими словами, я не маю права претендувати на будинок, який збудувала сама! Тому, дівчатка, не вірте весільним подарункам, як би вони реалістично не виглядали.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Джерело