Як тільки ми поселилися у свекрухи, я пішла в торговий центр і купила все необхідне для кухні: каструлі, чашечки, ложки, черпачки. Але відразу ж попередила Ірину Василівну, щоб навіть пальцем до всього мого не доторкалася. Минув місяць, і я покликала Степана на розмову. – Скажи щось, це ж твоя мама!

Роксолана просто обурюється з приводу поведінки власної свекрухи. Вона вже змирилася з думкою, що та постійно користується її кухонним приладдям. А тут, виявилось, уже й до одягу дісталася. Пішла сміття у курточці Роксолани викидати, а та все у вікно спостерігала.

У Роксолани чоловік і дитина двох років. Вони разом ділять житлоплощу їхньої свекрухи. Свого часу їх попросили з’їхати з орендованої квартири. Все сталося в той момент, коли господиня квартири дізналася про цікавий стан Роксолани на момент розрахунку. Не захотіла зв’язуватися із квартирантами з дитиною. Роксолана не могла зрозуміти, як дитина може завадити. Шпалери б не псувала, як і меблі. Принаймні спочатку, кілька років точно. Тим більше, що вони вже встигли зарекомендувати себе людьми акуратними та відповідальними.

А ось подруга Роксолани не поділяла її поглядів. Вважала, що такі мешканці з дитиною можуть припинити вносити плату будь-якої миті, і нічого з ними не зробиш: не на вулицю ж виганяти з немовлям.

Роксолана не особливо прислухалася, але, швидше за все, подруга була права. До того ж сім’ї з новонародженим стало проблематично знайти інше житло. Господарів цей нюанс не влаштовував. І вартість оренди збільшувалася у рази. Причому варіанти були не найкращі, де з дитиною точно було б не дуже комфортно.

Тому Ірина Василівна і покликала до себе. Вона мала трикімнатну: місця вистачило б на всіх. Поруч була поліклініка з добрими спеціалістами. До того ж з’являлася можливість відкласти на своє житло.

Так і вирішили вдіяти. Тим більше, вже настав час з’їжджати, а нікуди було. Ось так протягом двох років продовжують жити разом. Все гаразд, але є одне питання. Для свекрухи немає особистих кордонів.

Вона може спокійно користуватися всім, що потрапляє їй на очі. І річ навіть не в каструлях і тарілках, які Роксолана купила лише для своєї сім’ї, і відразу ж попросила свекруху нічого своїми руками не чіпати. Вона може взяти, наприклад, крем для рук. Коштує він не десять гривень.

А свекруха видавлює ледь не пів банки. Шампунь у Роксолани професійний, спеціально підібраний для її типу волосся. Зараз його на пару тижнів вистачає, хоч, зазвичай, на місяць. Ірина Василівна спокійно використовує парфуми невістки. А ще гребінець і помаду бере.

Роксолана намагалася поділитися із чоловіком. А він вважає, що не можна для матері шкодувати таких речей. Мати ж у свою квартиру пустила пожити. І кімнати їм найкращі виділила, а сама в маленькій тулиться. З онуком сидить. До того ж, молода сім’я заощаджує на орендній платі.

Тільки ось Роксолана ретельно вибирає собі косметику. Тому їй шкода. Вирішила піти на хитрість: дорогі покупки ховає якнайдалі, а на виду тримає все дешеве.

Подруга порадила в упаковку з-під дорогої косметики налити звичайний дитячий крем. І нехай Ірина Василівна користується. Швидше за все, доведеться прислухатися, почати робити таким чином.

Тепер ще й на одяг переключилася. Свекруха робить вигляд, що нічого поганого не робить. Їй треба було швидко вийти на вулицю. Яка різниця у чому? Схопила першу-ліпшу курточку і не розбиралася, кому вона належить. Усього якихось пару хвилин: дійти до контейнера, викинути сміття та повернутися. Тут нічого поганого.

Може Роксолана і справді не права? Як можна шкодувати речі для родички? Тим більше, що вона поступилася своїм комфортом на користь молодих. І мовчить: нічого не пред’являє, не виганяє, не квапить.

Що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне

Джерело