Останнім часом не розумію свого чоловіка. До та й після народження Ромочки я працювала копірайтером. Пишу коли є час. Зароблені гроші повністю йдуть на їжу.

Виходить так, я заробляю на їжу, а чоловік на все інше. Але зараз часу практично не вистачає. Я не можу писати в тих самих обсягах, що раніше. Тому і щоденний заробіток став набагато нижчим.

А чоловік приходить із роботи і питає:

– Ну що! Скільки сьогодні заробила?

А я іноді взагалі нічого не пишу. І мені соромно в цьому зізнаватись. Якщо раніше я заробляла більше, а зараз дуже мало.. Буває й менше.

Стало дуже тяжко писати. Ромочка дуже погано спить уночі. Прокидається практично через кожну годину. Отже, не висипаюсь і я.

Від недосипання щодня болить голова, я стала дратівливою і якоюсь вразливою. Будь-яке погане слово у мій бік я приймаю близько до серця. Раніше за собою я такого не помічала.

Мені соромно говорити чоловікові, що я дуже втомилася, хочу відпочити, виспатися. Адже, крім писанини, у мене домашні справи. Готування, щоденне прання, прибирання. А потім ще й з малюком треба погуляти, з ним погратись, зробити масаж, викупати.

Я не говорю, що чоловік мені не допомагає. Після роботи він годину-дві сидить з Ромочкою. Але якщо малюк плаче, він навіть його на руки не візьме. Боїться.

Я все розумію, важкі часи. Грошей на все не вистачає. Щодня думаю: “Усе! Досить! Відпочиватиму, поки син спить!» Засинає Рома, а я, перероблю домашні справи, а потім знову сідаю за комп’ютер писати тексти.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Джерело