В цьому році моя рідна сестра Наталя вперше за багато років не прийшла до мене на Різдво. Я, після того, відразу зателефонувала їй, а вона сказала, що дуже заклопотана, немає в неї часу, якось непросто їй.

Наталя живе на іншому кінці нашого міста, має доброго чоловіка та троє дітей. Не дивлячись на те, що їй 50 років, вона завжди доглянута та активна людина.

Наталя довго не засиджувалася в декреті. А при першій же нагоді поверталася на свою роботу, бо звикла гарно заробляти, бути між людьми, вона любить спілкуватися з оточуючими, приязна людина. Вони з чоловіком завжди відвідували родичів та друзів, приймали запрошення на всі дні народження, були доброзичливими та вели активний спосіб життя.

Наталя завжди зі смаком одягалася, робила гарні зачіски, хороший макіяж. Вона слідкувала за собою, хоча багато грошей на себе не витрачала ніколи. Дітки у моєї сестри завжди доглянуті та гарно виховані, всі дивувалися їй.

А 16 січня у нас з чоловіком була річниця весілля, ми святкували в ресторані, Наталю з родиною теж запросили. Та 16 січня вранці мені зателефонувала сестра, чемно і спокійно мене привітала, вибачилася, але сказала, що вони будуть відсутні, а подарунок вже купили, занесуть при нагоді.

Для мене це було несподівано та незвично. Наталя ніколи б раніше так не зробила. Я спочатку трохи образилася, а потім стала хвилюватися за сестру.

Після того ввечері я пішла після роботи сама до сестрички додому.

Двері відкрила мені сама Наталя, але вона не була схожа на себе колишню. Волосся нерозчесане, зім’ятий домашній халат, видно було, що вона втомлена і заклопотана.

Наталя запросила мене на кухню і вибачилася за все, бо ще не приготувала вечерю, тому стала робити мені просто чай. Вона була втомленою та сумною, я такою її зовсім не пам’ятаю. Вона винесла з кімнати мені подарунок і ми стали пити чай, яким вона мене пригостила.

Я перша почала нашу розмову.

Я знала, що нещодавно не стало матері чоловіка Наталі. Тетяна Дмитрівна була дуже добра жінка. Коли вийшла на пенсію, ні дня більше не працювала, але взялася допомагати дітям. Повністю взяла на себе всі домашні турботи, вона була людина чуйна та працьовита.

Свекруха моєї сестри сама готувала, прала, прибирала, робила з дітьми домашні завдання. Свекруха, не зважаючи на те, що мала свою доньку, любила Наталю, як рідну дитину. Сама відпускала її на роботу, а вдома сиділа з малими дітьми. Коли моя сестра зі своїм чоловіком їздили на відпочинок чи до друзів, мама теж все робила вдома сама. Наталя могла і в салон краси спокійно сходити і з подружками в кафе посидіти, бо ніколи не була обтяжена дітьми та домашньою роботою, навіть на гуртки дітей бабуся водила.

Наталя моя щиро поважала матір свого чоловіка, але навіть подумати не могла, як вона цим всім завдячує їй. Лише коли її не стало, сестра зрозуміла, скільки чужа людина зробила їй добра, і як їй погано зараз без неї.

Сестричка стала скаржитися, що зовсім нічого не встигає, немає коли навіть до перукаря сходити. Цієї зими недужали діти і вона часто залишається вдома і чула, що її з роботи скоріш за все звільнять, бо й так проблеми на фірмі.

Весь вечір, поки ми сиділи і пили чай, Наталя згадувала свою свекруху, свою другу маму, яка любила і шкодувала її. Як їй було добре та затишно поряд з нею, і як їй важко зараз, коли її немає поруч.

Я пообіцяла Наталі, що забиратиму інколи дітей до себе на вихідні і допомагатиму їй, щоб вони з чоловіком могли відпочити.

А кажуть, що зі свекрухою важко жити. Бувають дуже добрі матері і я рада, що моїй сестрі пощастило з такою мамою, шкода, що вона так рано пішла.

Фото ілюстративне.

Джерело