Після розлучення з дружиною, я залишив їй та дочці разом куплену двокімнатну квартиру, переїхав жити до батьків.

Спочатку вони були не проти, але річ у тому, що у них однокімнатна квартира, і згодом жити разом трьом дорослим людям стало не дуже комфортно.

Я вечорами після роботи допізна працюю за комп’ютером, тому що після сплати аліментів грошей залишається менше, ніж мені хотілося б мати.

Та й батькам я даю певну суму на продукти та комуналку, адже не можу ж я дорослий чоловік жити на всьому готовому.

Але батьки звикли лягати спати не пізніше десятої години, обидва ще працюють і встають рано, і я їм заважаю.

Мама ще якось намагається зрозуміти, але батько постійно зауважує. Я став йти з ноутбуком на кухню, але й тут батько незадоволений, каже, що якщо щодня по півночі буде горіти світло, то скільки це нагорить за місяць.

Нещодавно вони обидва заявили, що я маю право на мою частину квартири, і що я вчинив безглуздо, залишивши квартиру дружині. Те, що там живе моя дочка, нічого для них не означало.

Коли батьки зрозуміли, що я не ділитиму квартиру, вони вирішили самі залагодити це питання, поїхавши до моєї колишньої дружини і влаштувавши там скандал.

Від неї я і дізнався про це, коли вона зателефонувала і сказала, що ніколи не думала, що я можу так вчинити, надіслати до неї батьків.

Коли я, нарешті довів, що вперше чую про це, дружина сказала, що якщо мені зовсім ніде жити, я можу зайняти одну кімнату, а вона в іншій житиме з дочкою.

Мені незручно було погодитися, але вона сказала, що так буде краще для всіх, адже так і дитина мене бачитиме постійно, і батьки перестануть їй дзвонити та ображати. Тепер не знаю, як мені вчинити.