В п’ятницю я прийшла з роботи, а у вітальні сидить моя дочка Ольга і світиться від щастя. Мені відразу щось зойкнуло в середині. Ми пройшли на кухню, я запарила чайку, і стала все випитувати. Виявляється, Ольга, маючи ідеального чоловіка і двох діток, закрутила шури-мури бог знати з ким.

– Дочка моя зовсім розум втратила, — розповідала Наталя своїй подрузі Катерині, — проблеми у мене з дочкою. Соромно, як у очі всім соромно дивитися.

– Що трапилося, Наталю? На тобі немає обличчя, розповідай. – тривожно питала Катерина.

І Наталя почала розповідати про свою нагальну проблему:

– Ольга, дочка моя, працює в школі вчителькою, вона завжди така правильна, розумна, завжди все по поличках у неї. Я завжди нею пишалася, а зараз усе вийшло за межі. Близько семи років вона заміжня, у них ростуть дві доньки. Внучки мої чудові, зять молодець, завжди ввічливий, ніколи не бачила його засмученим чи злим, завжди все в будинок несе, заробляє добре.

Якось прийшла я додому, а Ольга моя сидить, і від щастя аж світиться. Мені навіть якось стало ніяково. Вона ніколи не приходила так просто до мене, відвідували завжди всією сім’єю на свята, а тут прийшла одна. Я у неї запитала:

– Олю, ти чого? Чи все добре у вас? З онуками може чи з чоловіком, щось не так?

А вона підійшла до мене, обійняла і каже:

– Мамочко, я закохалася як школярка. Не знаю, що робити, у мене немає сил терпіти та приховувати все це. Я живу один раз і не хочу шкодувати ні про що.

Мене ніби знесло з ніг, я злякалася:

– Як так? Що означає закохалася? У тебе чоловік добрий, діти такі милі. Що ти кажеш?

– Мамо, ти маєш знати. У мене з ним душа відпочиває, я розумію, що я мушу до кінця життя бути з чоловіком, але я не хочу. Серцю не накажеш, адже ти сама колись говорила. Я не хочу шкодувати потім, що прожила своє життя не так. Мамо, я не хочу ховатися по кутках, я запросила його сьогодні сюди, хочу вас познайомити. Ти мусиш мене зрозуміти.

Ось це поворот, я від злості не знала куди себе подіти. Я була готова рвати і метати. Тільки вона про це сказала, як у двері задзвонили. Коли я відчинила то побачила його та трояндочку, мене було вже не втримати. Я кидала в нього все, що я мала під рукою. Я вже навіть не пам’ятаю, що я йому й казала. Буря була така гучна, що навіть сусіди вискочили із квартир. А Ольга одягла пальто, чоботи й кинулася його наздоганяти.

Довгий час я їй телефонувала, але Оля не підіймала слухавку. Святкові посиденьки скінчилися. Через кілька місяців я помітила в квартирі, коли поверталася з роботи, що посуд стоїть не так, рушник завжди мокрий. Мені навіть пояснювати нічого не довелося, Ольга приводить до мене свого нового залицяльника.

Після тої бурі вона не з’являлася мені на очах, а телефон начебто змінила. Мені потрібно терміново поговорити з нею, але як? Додому ж до неї я не прийду, чоловік її відразу здогадається, може він нічого не знає, і я зроблю ще гірше. Замки змінити теж хотіла, але передумала, а що, якщо вони почнуть у місті зустрічатися і ненароком чоловік помітить. На роботу прийти, скрізь учні та вчителі, теж особливо не поговориш. З роботи вона не ходить пішки, її чоловік завжди забирає.

Що ж із нею трапилося, завжди домашня така була, ніколи не гуляла з усіма праворуч і ліворуч. Ніколи б не подумала, що моя дочка на таке здатна, їй про дітей думати треба, а не про свої почуття. Я розумію, якби зять був не дуже хороший, але він ідеальний.

А я, виходить, все знаю та мовчу. Ну я ж не схвалюю це все і зробити нічого не можу. Я як зрадник, все знаю і мовчу. Соромно перед зятем, перед онуками, перед собою соромно.

За доньку лячно, зіпсує собі життя. Що нам жінкам ще треба, щоб у вуха співали та слухали наші плітки. Він же просто погуляє з нею і покине, а їй із цим потім жити. Як жити в обмані, що робити?

Катерина тільки мовчки слухала Наталю.

– Знаєш, Наталко, ти нічого не вдієш. Це має пройти, звісно ж. Вона в тебе не розумна дівчинка. Не плач, я тобі зараз дещо розповім. Я така сама була, був чоловік, діти, все було. Ось прям як твоя Ольга, закохалася в одного без пам’яті. Все як у вирі було, бігала до нього, було навіть таке, що чоловік на роботі, діти у школі, а я додому запросила. Соромно? Ні, не соромно. Головне, щоб ніхто ні про що не здогадався. Я з ним почувалася такою необхідною, він такі слова мені говорив.

А ввечері чоловік свою ласку дарував. Виходило, що я сиділа на двох стільцях. Коли чоловік дізнався, ми звичайно ж розлучилися. Цей Олег прийняв мене з дітьми, але кому охота чужих дітей ставити на ноги. Потім діти його стали дратувати, якщо я затримувалась на роботі, одразу згадував мені, як я чоловікові роги наставляла. А потім зовсім пішов від мене і дітей, а я залишилася біля розбитого корита одна.

Чоловік забрав до себе дітей, адже я на орендованій квартирі, треба було дітей годувати та одягати, а тут ще за житло платити треба. Потім я зустріла чоловіка, який старший за мене на двадцять років, він не дорікає мені ні в чому. Живемо ми з ним близько десяти років на щастя. Так і Ольга твоя думає, що все життя вона буде всім потрібна, жіноча доля дуже підступна. Головне, щоб на самоті не залишилася. Я тоді стільки сліз пролила…

Катерина слухала і уявляла, що все це може статися з її дочкою. І вирішила, що обов’язково поговорить із нею та розповість, що буде потім.

Фото ілюстративне

Джерело