Рік тому я познайомилася в інтернеті із хлопцем з іншої країни. Спочатку було просте листування, потім ми почали спілкуватися Скайпом з камерою.

Дізнаючись про нього все краще і краще, я все більше розуміла, що він той, хто мені потрібний.

Так, ви можете сказати, що це просто віртуальне кохання і таке інше, але це не так (тим більше якщо по камері, то це майже реал), я ніколи нічого подібного раніше не відчувала, та я закохалася, але це інше…

Я щаслива і посміхаюся, навіть якщо просто дивлюся на нього, я відчуваю себе з ним комфортно, як ніколи, я довіряю йому як нікому іншому.

Він каже, що відчуває те саме, він перший це сказав… Спочатку я не вірила, думала, він мене просто розводить, але він намагався мені довести і каже, що готовий доводити далі стільки, скільки мені потрібно, щоб повірити.

Я не знаю, вірити чи ні. Нещодавно лист справжній поштою надіслав, довгий, на 3 великі сторінки з поясненням почуттів.

Щодо зустрічі у реалі, ми працюємо над цим. Але я не знаю, що далі, що мені робити, вірити чи ні.

Я заплуталася, але я щаслива… це дивно, і навіть подругам про це не розповіси, бо подумають, що я ненормальна, коли закохалася в хлопця, якого жодного разу не бачила насправді.

Я і сама розумію, що це дивно, але через це відмовлятися від свого можливого щастя не хочу. Разом з тим а раптом маніяк якийсь?