Мені навіть в голову не могло прийти, що мама таке придумає. Ще з порога я розуміла, що в неї якийсь план. На мамі була “сукня-неподобство” зі стразами. На обличчі яскравий макіяж, а її густе волосся було все в локонах. – У мене до тебе, зятю, є одне нескромне запитання.

Мене завжди цікавило, як таке може бути, що дитина, яка народжена у певній сім’ї, зовсім не вписується в неї. Як таке можливо, якщо вважається, що діти — це продовження батьків. Мати привела мене на світ, коли їй було всього 17 років, від хлопця, який на два роки був старший за неї, із сусіднього під’їзду.

Звичайно, він дитину, тобто мене, не визнав. Мати стояти на своєму не стала, тим більше, що тести на батьківство на той час були і надто дорогими, мамі не було як таке провести. Тому я й росла без батька, ніколи його не знала. Бачила не раз, звичайно, того чоловіка, який по суті був моїм батьком, але він на мене навіть не звертав уваги — я була як чорна пляма його світлого життя.

Для мами я теж не була особливо улюбленою і тим більше бажаною дитиною. Це не дивно. Народила мене вона коли сама ще була дитиною, по суті то життя толком не бачила, а тому й ставилася до мене, як до “сусідки”. Мені довелося дуже швидко подорослішати, щоб дбати не тільки про себе, але ще й про мою інфантильну маму. Все, що в неї вічно було на думці, — це тільки чоловіки. Скільки їх було в її житті, не вистачить навіть пальців рук і ніг, та й рахувати їхню кількість — уже перебір.

Щороку в нашій квартирі з’явився новий чоловік, якого мама змушувала мене називати татом, хоч я й не хотіла. Вона говорила, що так буде краще, вона дбатиме про мене. Але за фактом мати завжди дбала лише про себе і всі ці численні романи вона заводила для того, щоб чоловіки покращили її якість життя. І справді один подарував їй квартиру, другий автівку, ще один оформив на неї магазин.

Я ж була її повною протилежністю. У 27 років я нарешті зустріла кохання всього мого життя, ми вирішили відгуляти весілля, але спочатку треба було познайомитися з батьками.

Батьки мого нареченого виявились дуже інтелігентними, приємними людьми, мені сподобалися. Що стосується моєї мами, я дуже соромилася нареченого з нею познайомити, але все ж таки привела його в гості.

Мама знала, що прийде мій наречений, а тому одягла “сукню-неподобство”, зробила яскравий макіяж та зачіску. Найбільше мене збентежила сцена за столом. Ми сиділи, мило розмовляли, наречений і так був у подиві від вигляду моєї мами, як вона питає в нього.

– Костику, а як ви ставитеся до відносин молодого хлопця і дорослої жінки? Як на мене, це цікаво! – І підморгнула йому. Я пів години після цього не могла прийти до тями.

Моя рідна мати залицялася до свого майбутнього зятя. Не можу повірити у це. У результаті з мамою більше не спілкуюся. Костя, як тільки згадує про неї, відразу червоніє як рак.

Ну хіба це нормально було з її боку?

Фото ілюстративне

Джерело