В п’ятницю отримала зарплату, тому відразу ж після важкого робочого тижня направилась до супермаркету, щоб затаритись на весь тиждень. Вже майже скупивши все необхідне, біля відділу з молочкою зустріла свою, можна так сказати, подругу. Ох і понеслась у нас словесна перепалка.

Половину свого життя я провела на кухні, все намагалася приготувати якісь смачні страви для сім’ї, чоловіка та дітей. Думаєте, хтось це цінував? У нашій країні як? Жінка повинна і все на цьому, а те, що коротає весь час після робочого дня на кухні, нікого зовсім не хвилює. Деякі жінки досі стверджують, що шлях до серця чоловіка – через шлунок. Але чомусь як би смачно я не годувала свого чоловіка, він все одно знайшов собі молоду коханку, з якою став чудово проводити час.

Діти теж виросли справжніми зухвальцями. Приготувала кілька страв, а вони не хочуть, їм подавай те, що їм хочеться. Ось після розлучення я вирішила, що вистачить з мене. Я кухарем та прачкою нікому не наймалася.

Останнім часом купую лише напівфабрикати. Заморожені котлети, голубці, пельмені, вареники, мікс овочів. А що, завантажила все в морозилку, а потім коли треба дістала і приготувала швидко їжу. І після роботи можна спокійно відпочити.

А якщо ще на вихідні із напівфабрикатів швидко наготувала багато страв, то спокійно пів тижня можна жити. Чоловіка немає, пішов до молодиці, хоч не доводиться його годувати і повно грошей на продукти витрачати. Діти зрозуміли, що мама більше не рабиня і навколо них бігати не буде. Тепер самі їжу насипають, розігрівають, навіть слова не пікнуть, що їм щось не те й не так.

Для себе я зрозуміла, що не треба було бути такою доброю для всіх. Треба спочатку чоловіка поставити на місце і дітей вчити бути самостійними. А я намагалася всім догодити, от і поплатилася за це розлученням та нахабними дітьми. Ну та добре, зараз все вже набагато краще, нехай я й і розлучена. Та й без чоловіка мені дуже добре, я б сказала чудово. Ні перед ким не звітую, купую що хочу, їжджу куди хочу.

Повна свобода, і вдома ніхто не тявкає – їсти насип, попрасуй сорочку. Не там жінки щастя шукають – не в шлюбі щастя для жінки – це факт. Жаль, що я це зрозуміла надто пізно.

Нещодавно зустріла стару подругу, якраз скуплялася в супермаркеті. Пів візка було завалено напівфабрикатами. Подруга ця така, що любить скрізь свій ніс засунути. Ну і давай зазирати, що у мене у візку. Я й кажу, що пельмені купила готові котлети. Вона як зробить “фу” на весь відділ.

– Ти що, розум втратила, дітей і чоловіка пельменями годуєш? Ще й готовими котлетами? Ти хоч знаєш, з чого їх роблять? Таке тільки бідняки їдять, бомжі, а ти свою родину годуєш. Дивина.

– Мені аж смішно стало. З якого часу бомжі у нас пельменями і котлетами харчуються? А подрузі порадила свій ніс не пхати куди не треба. Ще й натякнула, що її чоловіка з блондинкою бачила. Вона відразу замовкла. Мабуть, у самої не все так добре, а мені щось про пельмені гавкає. Хазяйка знайшлася.

Фото ілюстративне

Джерело