Містечко у нас не те щоб маленьке, але через десяті руки знайомих знайти можна запросто. Я ось, наприклад, із сім’ї Дениса, нареченого дочки, не знаю нікого. Зате виявилося, що колись з кимось із їхніх рідних була знайома наша бабуся. Знайомство вдалим не назвати, тому що спогади про нього досі змушують маму плюватися і поганословити, хоча зазвичай вона веде себе інтелігентно.

У мами характер не поганий, хоча вона у нас дама у віці, але звичайних старечих примх або вікових змін характеру не в кращу сторону за нею не помічалося. Але після знайомства з нареченим онуки маму ніби підмінили.

Оля давно дружила з хлопчиком, але додому його до нас не вела і не знайомила. Мене це напружувало, хотілося знати, з ким проводить час моя дочка, але вона говорила, що поки що у них все не настільки серйозно, щоб знайомитися з батьками.

Я ж намагалася не пережимати з опікою, щоби дочка не закрилася в собі. Знала, що хлопчика звуть Денис, навчається на старшому курсі.

Після університету молодята з’їхалися. Влаштувалися на роботу, зняли квартиру і стали жити разом. Мені це теж не припало до душі, але з іншого боку, зараз зовсім інші часи.

– Відчепись від Ольки, правильно зараз молодь робить, що спочатку живе разом, а потім заміж біжить. А то спочатку надивляться на парадно-вихідну версію людини, а потім розчаровуються, що вона чеше і хропе, – обсмикував мене чоловік.

Моя мама поставилася до того, що онука живе з хлопцем, нейтрально, хоча я очікувала звинувачень у тому, що втратила щось у її вихованні.

– Ну й правильно, нехай придивляться, може й розійдуться ще, – винесла вона свій вердикт.

Але Оля з Денисом не розійшлися, а навпаки вирішили грати весілля. Було зроблено офіційну пропозицію, призначено дату знайомства Дениса з нами, батьками. Я цього дня нервувала так, ніби це я до батьків чоловіка вперше йду.

Бабуся на знайомстві теж була присутня, а як же? Стара людина, її поважати треба. Тож і її теж покликали. І от якщо мені наречений доньки припав до душі, то нашій бабусі він не сподобався абсолютно. Вона запитувала його про сім’ю, а потім притисла губи і більше не спілкувалася ні з ним, ні з онукою.

Мені ж хлопець сподобався. Поводився він ввічливо, говорив красиво, без бекань і мекань, видно, що людина уявляє, чого хоче від життя, як цього досягти. Вже працює, добре отримує, є кар’єрні перспективи. Загалом, серйозна молода людина, яка відповідально підходить до створення сім’ї.

Коли вечеря скінчилася, молоді пішли, мама моя розтанула і заявила, що треба з Олею поговорити, бо цей хлопець їй не пара. Мовляв, знає вона його сім’ю, нічого там хорошого немає, а від осики апельсинки не народяться.

– У якому сенсі “немає нічого доброго”? Ти про що говориш? – сполошилася я.

– Ні начебто. Ну раніше точно не пили, не сиділи, навряд чи зараз почали. Просто бабусю цього Данила я знала, блуда особа, ліжка міняла…

Я як з маминого оповідання зрозуміла, бабуся цього Дениса колись перейшла їй дорогу. Чоловіка вони якогось не поділили, ось досі вона і злиться. Тобто спочатку приводом для взаємної ненависті був мужик, а потім вони на ґрунті взаємної неприязні один одному інших капостей наробили.

– Мамо, ти серйозно зараз? Це було сто років тому! Причому тут Денис? Не він же в тебе чоловіка відбив і пакості робив, – намагалася я напоумити маму, але вона вперлася. Каже, від поганого дерева на хороші плоди чекати не доводиться.

Вона і до Олі вже встигла докопатися. Каже, скасовуйте весілля, тобі цей хлопчик не пара. У доньки шок, вона з ним уже років шість зустрічається, два роки живуть разом, а тут він тобі не пара. Але їй бабуся чомусь не почала розповідати дивовижну історію зі своєї молодості. Про це дочка дізналася пізніше вже від мене, коли прийшла скаржитися на бабусю.

– Заспокойся та готуйтеся до весілля. Бабуся переб’ється. Теж мені, велика образа. Прям шекспірівські пристрасті якісь, – сказала я тоді дочці, щиро вірячи у свої слова. Я не думала, що мама упреться у своє марення і ставитиме якісь умови.

Але бабуся, дізнавшись, що онука після її наказу не пішла кидати свого хлопця, влаштувала істерику, під час якої заявила, що раз у сім’ї її слово нічого вже не означає, то немає в неї сім’ї.

– Ось вийдеш за свого заміж, все! Вважай, що в тебе немає бабусі, зрадила ти її, пoмерла вона для тебе. Квартиру відпишу до якогось фонду, вони й поховають!

– Мамо, ти що несеш? Яка “пoмерла”? Який “поховають”? – У мене очі на лоба полізли від таких слів.

– Я все сказала. Дальше думайте самі, – надулась мама.

Звичайно, скасовувати весілля ніхто не буде, тому що це марення. Але й з бабусею треба якось миритись, у дочки з нею були дуже близькі стосунки, їй буде без бабусі некомфортно. А бабуся на мирову йти не збирається, каже, що вже нам все сказала.

Не знаю, як цю ситуацію можна вирішити. Весілля наближається, дочка нервує все сильніше, а мама все також непохитна. Ось конфлікт яйця виїденого не вартує, але скільки проблем від нього.

Джерело