Хлопець дістав гаманця посеред супермаркету, що був неподалік від його дому, де він жив зі своєю тяжкохворою мамою. Виявилось, що йому не вистачало на нектарин, про який останнім часом мріяла жінка.

Максим проживав у крихітному містечку, де зазвичай проживали біженці або приїжджі. Причиною цьому було те, що економіка була досить не стабільною, розвитку майже не було, інфраструктура була достатньо поганою. Місцеві тікали звідти, бо там можна було лише виживати за копійки. Хворій Світлані довелось піти з роботи з рекомендацій лікаря. Молодий хлопець хватався за будь-яку можливість, щоб заробити гроші й попіклуватися про близьку йому людину, але результату було мало.Через дефіцит професіоналів з лікування такого виду недуги молодику довелось витрачати на це усе до останньої копійки, яку тільки мав.

Світлані усе ставало гірше й тому безробіття переслідувало, а за ним і відчай. Єдиний дохід був у вигляді аліментів від батька, чого не вистачало на повний обсяг витрат. На повноліття хлопець узяв кредит, щоб погасити борги за комунальні послуги та позики, які брав у знайомих, щоб придбати дорогі ліки. Так Максимові довелось харчуватись їжею швидкого приготування, що погано відігравало на його здоров’ї.

Він зупинився та зі слізьми дивився на фрукти, які так хотіла його улюблена мама. Жінка не потребувала нічого, лише обурюючись, коли дізнавалась, що її синочок віддавав їй найкраще, а про себе і не думав. Максим вирішив переступити через свою гордість та знайти будь-яку можливість цього святкового вечора принести нектарин додому.

Ком стояв у горлі, коли прояснилась картина того, скільки не вистачало, щоб купити один маленький фрукт. Сльози йшли рікою з голубих люблячих оченят. Більше сил тримати усе в собі не було.

– Синок, що трапилось? – підійшов й запитав невідомий чоловік зі своєю донечкою, приблизно такого ж віку як він.

Вибачте, будь ласка, що  прошу про таке, але Ви не могли б подарувати мені ось це нектарин — тяжко відповів хлопець, намагаючись триматись з останніх сил. Я не хочу вас тяжчати, просто у мене зовсім скрутна ситуація…

Чоловік уважно слухав про причину, що він так гірко плакав та трусячись, коли розповідав про маму й паралельно набрав корзинку нектарину, який оплатив на касі.

Коли вони вийшли на подвір’я, невідомий запитав:

– Можна я допоможу донести фрукти й заодно провідаю вашу матусю?

– Чому Ви про таке просите? – відповів Максим.

– Мабуть, мене до вас відправив сам Бог, бо я насправді сам лікар і приїхав сюда на дачу зі своїми друзями після інтенсивного навчання у Сполучених Штатах Америки.

Незнайомець оглянув хвору й сказав що повернеться через декілька днів, бо для повного обстеження йому потрібно в лабораторію, що знаходилась неподалік від міста, де проживав чоловік. Там він домовився зі своїм давнім боржником про спонсорування лікування матері хлопця.
Ось так життя почало налагоджуватись. Жінка поправилась й  вже могла виконувати нетяжку роботу дома й піклуватись про себе. Борги були сплачені, а лікування було вже на завершальному етапі в хорошій клініці, де працював вже знайомий лікар.

Максим через деякий час зміг влаштуватись на нову роботу, де почав добре заробляти на себе з мамою

Часто ми не бачимо усю картину, а лише пазл, де може статися що завгодно. Чудеса існують там, де є віра.

Джерело