В неділю зустріла в церкві свою добру знайому. На Мирославу лячно було й дивитися. Оскільки планів в цей день не було, я сама напросилася в гості. Як виявилося, з чоловіком вона вже більше п’яти років, як розлучена. Живе Борис в іншому місті, а ось колишня свекруха – “не здається”. – Правильно зробив мій синок, що тебе покинув!

По дорозі зайшли в супермаркет, я купила тортика і фруктів, і ми щасливі почовгали в квартиру. Погода тоді була сніжна, тому саме почовгали…

В нас вже накопичилося багато запитань один до одного. Виявляється, Мирося вже розлучена, і давно, близько п’яти років.

Її благовірний вже знайшов собі нове кохання. Якось Мирося випадково зустрілася з його новою пасією. Та в цей час була при надії, і термін такий солідний.

Борис, чоловік Мирослави, обіцяв подати на розлучення до появи на світ дитини, але так і не наважувався, грав роль на два фронти. Поки та сама не зустрілася з його дружиною.

Борис переїхав в інше місто з новою дружиною, а в рідних краях не з’являвся. Навіть до родичів не приїжджав. Його мама спочатку раділа новій невістці, але й не забувала колишню, щоб життя не таким солодким здавалося.

Заходила раз в тиждень онуків провідати. Відносини були не дуже доброзичливі, Мирославі такі візити вкрай не подобалися. Вона неодноразово говорила і пояснювала, що внуки самі можуть приходити до бабусі в гості, коли необхідно, коли вона занудьгує. А ось бачити в своєму будинку Орисю Дмитрівну вона не бажала. Тим більше, що після розлучення довелося продати спільне майно і поділити все навпіл, а в підсумку, їй з двома дітьми не вистачило грошей навіть на кімнату в комуналці.

Жила Мирося кілька років на квартирі, будувала свій будинок. До сьогодні ще в боргах з усіх боків, але з пристойним житлом. Тоді їй ніхто не допоміг, крім друзів і начальства по роботі, які допомогли з грошима.

Про Бориса нагадує тільки борг по аліментах. Ну і Орися Дмитрівна, її візити раз в тиждень.

Пару місяців назад у Миросі з’явилися нові відносини. Василь дбав не тільки про неї, а й про дітей. Нарешті вона могла покластися на когось. Василь наполегливо пропонував зійтися і жити однією сім’єю, але Мирося ще була не готова, заміжня була, та й заміж взагалі не спішила, адже під враженням від минулих.

Вони зустрічалися, іноді приїжджав в гості до неї і її дітей. Василь намагався брати участь в її житті і допомагати.

Ось тут вже візити свекрухи інколи були недоречні. Мирося спробувала поговорити з Орисею Дмитрівною, пояснити, що у неї теж життя триває і вона не хотіла б бачити на своєму порозі кожні вихідні колишню свекруху.

Звичайно, такі слова Орисі Дмитрівні не сподобалися, і добравшись додому вона про цю, на її думку, прикру ситуацію всім родичам розтеревенила.

– Ти уявляєш, Катерино, я вже до рідних онуків не маю права в гості прийти. Я б з радістю приймала їх в своєму домі, але розумієш в чому питання, вони бігають, скачуть, верещать, а мені потім старій прибирай все, на місце розставляй статуетки всякі. А пороху то від них скільки… Мені легше у них трохи посидіти, побавитися, адже ти знаєш, як я їх люблю, – говорила по телефону Орися Дмитрівна своїй сестрі.

Одного разу, знову ж в неділю, свекруха без попередження прийшла.

– Мирославо, роби собі що хочеш. Я до онуків прийшла. Пограюсь дві годинки і піду. Ще скажи, що права на це не маю?

Ну що вже, впустили в дім, не відмовиш же бабусі. Але, як тільки свекруха зрозуміла, що в будинку Василь, підняла цілу бучу, звинувачуючи Миросю.

– Правильно мій Борис зробив, що тебе покинув. Ти тут наліво і направо мужиків в дім водиш. Я від тебе такого не очікувала. Це так низько…

Ця історія з Орисею Дмитрівною була пару років тому. Тепер Мирослава і правда не пускає на поріг свекруху. Онукам не забороняє бачитися з бабусею, але тільки на її території. Привезе, забере і все чудово, якщо не слухати постійні невдоволення і докори.

Я вважаю, що Мирослава зробила правильно! А ви що думаєте з цього приводу?

Фото ілюстративне

Джерело