З сином на руках, і слізьми на очах, я постала того дня на батьківському порозі. – Доню, я не дозволю жодному чоловіку так з тобою поводитись! Раз твій Ярослав вважає, що ви з дитиною йому заважаєте, то живіть у нас. Я про все подбаю, він платитиме аліменти. – Минув час і на телефоні з’явився надпис – “чоловік”.

Звичайно ж, кожна жінка хоче, щоб у неї в сім’ї все було добре. Всі знають, що дуже важливо, щоб у сім’ї було порозуміння і щоб і чоловік, і дружина дбали одне про одного. Дуже часто людині потрібна не допомога, а просто розуміння того, що на нього дуже чекають і люблять вдома.

Як шкода, що мій чоловік цього не розуміє. Він думає тільки про себе і веде себе як справжнісінький егоїст.

Йому було некомфортно жити зі мною і нашим маленьким сином, який часто плакав і погано спав ночами. І тому він нас виставив за поріг.

Із Ярославом я познайомилася ще в університеті. У гуртожитку не було вільних кімнат, тому я була змушена винаймати квартиру. Щоб батькам було легше, я влаштувалась працювати вечорами офіціанткою. Ось у ресторані я й познайомилася із Ярославом. Ми сподобалися один одному, а потім закохалися одне в одного.

Моя мама була дуже рада тому, що я познайомилася із Ярославом. Адже Ярослав мав гарну роботу, квартиру в центрі міста і автівку.

Незабаром ми відгуляли весілля. А ще через три місяці я повідомила Ярославу радісну новину про свій цікавий стан. І я, і Ярослав, і наші батьки були дуже раді.

А потім я подарувала чоловіку синочка Данилка. Як і всіх хлопчиків, у нього дуже часто болів животик. Він через це погано спав і часто плакав. Тому я дуже втомлювалася і стала слабкою. А ще я дуже схудла.

Мені ніхто не допомагав. Мої батьки жили далеко. А свекруха була впевнена в тому, що я маю сама справлятися з малюком.

– Я ж своїх дітей виховала і ніхто мені не допомагав! І ти впораєшся! – Заявила мені моя свекруха, коли я попросила у неї допомоги.

Ярослав теж дуже змінився. Він багато часу проводив на роботі. А коли приходив додому, то просто їв і лягав на диван і дивився телевізор.

Коли я попросила його допомогти, він завжди мені відмовляв і казав:

– Ти ж сидиш у декреті! Ти й так нічого цілими днями не робиш! А я дуже втомлююся на роботі і хочу відпочити! Так що займайся дитиною сама!

Мені так була потрібна підтримка мого чоловіка, а він мене постійно докоряв.

Я спілкувалася зі своїми батьками по скайпу. Якось я не витримала і розплакалася.

– Я дуже сильно втомилася. А Данилко так часто плаче! А Ярослав нещодавно влаштував бурю через те, що я не встигла приготувати йому вечерю. Він починає так нервувати, коли малюк починає плакати.

І ось через півтора місяці після цієї розмови, я із сином на руках приїхала до своїх батьків. Батьки забрали у мене дитину та речі. Я їм розповіла про те, що ми не договорилися з Ярославом.

– Він сказав, що дуже втомився від вереску дитини і від мене, тому що я стала схожа на зомбі. І він дуже хоче від нас відпочити!

Мої батьки були просто в подиві від цієї новини. Тато дуже розлютився і сказав, що я можу не повертатися до такого чоловіка.

– Хоче відпочивати від тебе та дитини? Нехай відпочиває! Але він має платити тобі аліменти!

Але я не хотіла подавати на аліменти. Та в цьому й не було потреби. Адже Ярослав постійно переводив мені на картку чималі суми. Нам із сином цих грошей цілком вистачало.

Ярослав часто дзвонив мені, цікавився, як ми живемо. А нещодавно Ярослав сказав, що взагалі хоче, щоби ми повернулися назад.

Я люблю Ярослава, але не можу вибачити, що він зробив. Якщо це повториться? Мої батьки повністю зі мною згодні.

Тато взагалі вважає, що справжній чоловік ніколи б так не вчинив.

Я просто не знаю, що мені робити.

Фото ілюстративне

Джерело