Можливо ви впізнаєте себе в цій історії. Якщо так, то я вам дуже пораджу змінювати щось у своєму житті, аби не допустити те, що допустила героїня сьогоднішньої статті.

Історія буде про Марію. Зараз жінці шістдесят, і вона дуже самотня. А річ у тім, що Марія постійно відкладала своє життя на потім. Почалося все ще з її далекої молодості. Коли її однолітки починали будувати стосунки, ходити на побачення, то Марія сиділа вдома. В неї дуже занижена самооцінка (можливо, це через її батьків, і матір, яка постійно шукала недоліки у своїй дитині), дівчина весь час сиділа на різних дієтах, і коли була нагода кудись вийти в неї була одна єдина відмазка: “Я ще не схудла…Піду, коли схудну”. Так було і з одягом, і з роботою, і з людьми…І це абсурдно! Адже навіщо чекати якогось моменту? Обмежувати себе в чомусь? Якщо можна жити тут і зараз, насолоджуватись своїм існуванням…

Але жінка так і не навчилась цього робити…Багато років пропрацювала на роботі, яку ненавиділа, адже — “ну ще ж не час звільнятись, почекаю!”. Чоловіка в неї не було, дітей також. Навіть подруг Марія не мала. Це дуже страшно, ось так прожити все життя, плисти по течії, в чому тоді його сенс?

Джерело