Знаю, буде багато людей, які засудять, але треба виговоритись, бо більше нікому й ніде.

У нас чудова сім’я і ми завжди плануємо все заздалегідь, коли чекали на першу дитину, подбали про житло, купили квартиру, авто. Коли запланували другу, купили квартиру більше, від забудовника, і через пів року після здачі будинку, планували переїхати в просторе житло всією сім’єю. Але забудовник раптом переносить решту будинку на 2 роки, а я вже на шостому місяці.

Я постійно думаю про те, що потрібно буде переїхати в орендоване житло і мене це дуже засмучує, в нашій квартирі з однією спальнею та студією я не уявляю, як жити з двома дітьми.

Та ще, мабуть, на тлі вагітності втратила свій життєвий спокій. Настрою немає постійно, намагаюся не кричати на дитину, але виходить погано, чоловік теж почав дратувати шалено, а я п’ю заспокійливі постійно.

Хотілося відправити трохи далі свекруху, яка під руку починає вчити життя і розповідати, що нам потрібно, а що ні. Поки чоловік з нею спілкувався, я пішла в іншу кімнату, пославшись на погане самопочуття, інакше послала б 100% і закотила б епічний скандал. А найприкріше, що в цій ситуації нічого не можемо зробити, це бісить, просто шалено.

Тиснути на чоловіка не можу, він намагається для сім’ї, втягувати його в іпотеки та кредити теж не варіант, тому що минулого разу, коли він втратив роботу, так переживав, що схуд на 15 кг, хоча на той момент я заробляла дуже гарні гроші.

Не уявляю, як він переживатиме, знаючи, що на ньому такі борги, а я з двома дітьми навряд чи зможу заробити багато. Хочеться то ревти, то трощити.

Життя взагалі перестало приносити якесь задоволення. А ще ця вагітність. Мені здається, всі вагітні жінки страшні. Дивитися на себе не можу з цим величезним животом і фігурою, що зіпсувалася.

Раніше по 5 разів на тиждень займалася спортом, а зараз після годинної прогулянки спина болить так, що не можу встати.

Вихідний день, сонце пекло так, що годі було на вулицю носа сунути, але Андрійко таки випросився на вулицю на кілька хвилин, з другом поговорити, привітатися. Чоловік був зайнятий своїми справами,

Мені дуже важливо зрозуміти, що сталося у моєму житті. Ми із чоловіком разом 9 років. Дітей немає. Наразі нам обом по 30 років. Три місяці тому чоловік прийняв до себе

Так вийшло, що всі члени нашої родини пов’язані з будівельними професіями. Ось і я – кухар кондитер, і шпалери людям клею. Але не тільки шпалери, шпаклівка, штукатурка і все таке