Ми з чоловіком Платоном два роки у прямому сенсі не могли собі дозволити нічого купити, окрім їжі. Це було свідоме рішення, адже ми обоє працювали і відкладали гроші на покупку квартири. Чоловік працював у дві зміни, я теж постійно брала підробіток на вихідних. Зібрали потрібну суму за два роки, це дуже короткий термін, я вважаю, але рано я почала радіти.

Гроші ми почали відкладати одразу після весілля. До цього в мене була однокімнатна квартира, яку я успадкувала від дідуся. Але ця квартира старенька, і ми планували дітей, тож домовилися збирати на нове житло з більшою площею. А цю квартиру я не збиралася продавати: мало, як життя складеться, а дідусева квартира — єдине, що в мене є. У ній ми й почали жити та потихеньку збирати кошти.

Батьки мої люди не багаті, допомагати нам не могли. А свекруха має ще молодшу дочку, їй теж треба було допомагати. Отже, ми сподівалися тільки на себе, відкладали майже все, що заробляли, заради спільної мети.

За два роки ми зібрали суму для першого внеску і хотіли вже йти до банку.

Тиждень тому до нас прийшла свекруха з новинами. Виявилося, сестра чоловіка Аліна виходить заміж та попросила позичити гроші на весілля.

Свекруха Ірина Тимофіївна сказала:

– У вас є, де жити, а доньці я хочу зробити розкішне свято!

Мама чоловіка пообіцяла, що гроші поверне. Я доросла людина, чудово розумію, що ці гроші Ірина Тимофіївна повертатиме нам не один рік. Тому я сказала, що категорично проти цієї ідеї.

Я бажала щиро сестрі чоловіка прекрасного весілля і не хотіла ні з ким псувати стосунки. Але я працювала, наче віл, два роки не для того, щоб одного прекрасного дня родичі чоловіка зруйнували нашу мрію. Та й якщо така нетерплячка одружуватися, то можна і розписатися просто і жити разом. Весілля – це не головне, я так вважаю.

Після візиту свекрухи через кілька днів я вирішила піти в банк і внести суму, щоб чоловік не мав спокуси взяти гроші з скарбнички. А виявилось, що він узяв половину суми, не порадившись зі мною. Платон сказав, що сестра в нього одна і він мусить їй допомагати. Це була остання крапля. Я виставила його за двері з валізою, нехай тепер у матусі живе, раз вона і сестра для нього важливіші.

Платон жив у мами, Аліна вийшла заміж та народила дитину, переїхала до чоловіка. А потім вони розлучилися і сестра переїхала до мами з малюком назад.

Не минуло й півроку, як мій колишній повернувся з квітами і вибачався, але я його давно вибачила.

Тільки жити тепер із Платоном більше не хочу. У мене нові стосунки з колегою по роботі Данилом. Не знаю, як складеться, але повертатися у минуле я не збираюся, хоча Ірина Тимофіївна мені вже три рази дзвонила і слізно умовляла.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело