До мене в гості зайшла сваха, ми пили чай і говорили про те, що наші діти вже 20 років живуть на зніманні і про своє житло не думають. І тут сваха відкрила мені очі, чому все так відбувається
Мені 68 років, у мене є єдина донька Ольга, якій 40 років. У доньки двоє дітей, 17-річна донька та дворічний син. Сім’я дочки все життя живе в орендованому житлі і це мене дуже непокоїть.
Відразу після весілля вони винайняли однокімнатну квартиру, планували збирати на своє. Ми зі свахою дітей одні піднімали, вона давно розлучена, я вдова, тому великої допомоги ми не могли їм надати.
Але коли у молодих народилася дитина, хочеш того чи ні, але ми їм мали допомагати, коли приїдемо продуктів привеземо, коли трохи грошей передамо. Але я стала помічати, що дочка із зятем і не прагнуть збирати. Зарплату зять отримає, за квартиру віддасть, а далі делікатесів накупить, риби дорогої, ковбаски гарної, сиру твердого, цукерок. Я їм говорю – з таким шиком жити, зроду на квартиру не зберете.
Та зять мене не слухав, мовляв, один раз живемо. Минали роки, донька вийшла з декрету і пішла працювати. За нашими розрахунками, з грошима стало значно легше: і відкласти можна, і вже не відмовляти собі у всьому.
Проте дочка з зятем продовжували витрачати гроші, не думаючи про майбутнє. За цей час зять двічі змінював роботу на більш прибуткову, одягатись стали краще, квартиру зняли в іншому районі, з хорошим ремонтом та дорожчу, але у бік накопичень на власне житло не просунулися ні на сантиметр. Тільки відпочивати почали їздити за кордон.
Так вони і жили, я вже не втручалася до них, але коли народився внук, я знову повернулася до цієї теми, питаю – ви взагалі збираєтеся вирішувати проблему з житлом, чи як?
– Ой, а навіщо тепер уже щось вирішувати! – каже дочка. – Як буде, так і буде. Живемо ж якось майже 20 років.
– А нічого для них не зміниться, – каже сваха, яка днями до мене в гості зайшла. – Вони вже нічого і робити не будуть, тому що вже на спадок після нас чекають.
Я відразу свасі заперечила, а потім задумалася: як не крути, різко вона висловилася, але рацію вона має. Ось і дочка обмовилася, що «тепер» сенсу купувати квартиру вже немає. У нас із свахою двокімнатні квартири, онука майже доросла. Після нас, і дочка із зятем та сином при квартирі будуть, і онука при житлі.
Так неприємно стало від усвідомлення цього, живу тепер з думкою, що рідна дочка мене підсиджує. Вона питає про здоров’я, а мені в її словах інший сенс мерехтить. Може й дарма я так, але такий висновок випливає з їхніх вчинків.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.