Я живу в столиці, у мене тут і квартира є. Тільки ось столиця велика, всі чули, як деякі люди дістаються до роботи по годині на метро і потім ще пів на автобусі. Я не готова в обидва кінці 3 години життя витрачати кожен день. Тож коли пішла на підвищення, задумалася: восьмигодинний робочий день, 3 години на дорогу, а жити коли?

Від роботи я відмовлятися не готова, заради кар’єри стільки вже працювала. Ну, а що на нову філію перекинули — це для мене дуже добре. Якщо тільки переїду ближче.

Очевидно, житло доведеться знімати.

Я вирішила замкнути квартиру, заглядати у вихідні квіточки поливати. Не здавати ж? Я якось не думала, що мене так далеко занесе, якраз ремонт освіжила, меблі купила нові, побутову техніку. Квартиранти рознесуть усе, де їх потім ловити?

Але підвернувся просто чудовий варіант обміну. Одна зі співробітниць офісу, яку я мала очолити, переходила на моє старе місце, для неї це було таке саме підвищення. І теж шукала квартиру поряд із головним офісом.

Я обережно навела справки і залишилася задоволеною почутим: жінка акуратна, порядна, а чоловік взагалі підробляв “чоловіком на годину” поки не створив своє агентство. Мрія, а не варіант!

Ми з нею поговорили та й обмінялися квартирами, вони до мене перебралися, а я до їхньої квартири.

Подругами ми не були, тож у гості один до одного не ходили. Кілька разів зазирнули для душевного спокою і все.

Але минуло три роки, мене знову забирали до головного офісу, а моя квартирантка знову йшла на підвищення на моє місце керівника.

Коли я зайшла додому, мене не залишало відчуття дивності: квартира була в ідеальному порядку, наче я машиною часу прилетіла. Вони залишили все, як було, прибрали всі сліди свого перебування, навіть зашпаклювали сліди на тому місці, де вішали власні полички. Але на кухні чомусь лежала фольга на плиті. Навіщо? Що вона приховувала?

Видно було, як акуратно її стелили, ґрати стояли зверху. Я, не торкаючись до неї, зателефонувала колегі:

– А навіщо фольга на плиті?

– То це ж захист для неї! Я знала, що не зможу зберегти твою плитку недоторканою, у неї така темна поверхня!

Тут не посперечаєшся, на плиті будь-яка крапля відразу впадала в очі, навіть від води плями видно. Агресивними засобами терти не можна, вони все одно дають про себе знати, нова плита вже не виглядатиме. Ось колега й вигадала застелити її фольгою.

– Я відразу ж застелила і міняла час від часу, до твого приходу теж поклала свіжу.

А справді! Коштує фольга копійки, замінити її справу на хвилину. Забруднилася – викинула. Так і живу тепер із плитою у шапочці.

Джерело