Антон Сергійович повільно увійшов до своєї квартири.

Одягнений, пройшов на кухню, дістав пляшку дорогого вірменського з шафки та склянку. Налив півсклянки і залпом випив.

Був ранній ранок. Дружина Зіночка ще не повернулася з нічного чергування.

Немолодий чоловік сів за стіл і почав згадувати, що сталося з ним минулої доби. Він наливав знову і знову пив дрібними ковтками і лишався тверезим, тільки зморшкуватий лоб покривався дрібними краплями поту.

Зателефонувала дружина та повідомила, що затримається на роботі: термінова та невідкладна справа.

«Зіночка мене не пробачить. Стільки років прожили разом, дітей виростили, і тут сивина в бороду, біс у ребро».

Він ще кілька годин тому запевняв себе і молоду жінку, з якою мав побачення в мотелі на кінці міста, що любов до дружини в нього давно пройшла і він кардинально готовий з Оксаночкою змінити своє життя. Готовий залишити свою сварливу і крикливу дружину, що розповніла в останні роки, і одружитися з такою доброю і ласкавою молодою жінкою, тим більше, що він теж їй подобався і був упевнений, що вона закохана в нього. Готовий взяти на себе турботу про неї та її дитину-підлітка, про яку жінка йому повідомила на першому побаченні.

Що потім сталося, він погано пам’ятав: після вечері піднялися в номер мотеля і…

Прокинувся о четвертій ранку, сам у номері: жінки та портмоне немає, ключів та документів від дорогої машини немає. Він викликав поліцію: викрали, мовляв, машину – мрію всього його життя – і пограбували, хоч грошей було небагато.

Коли поліцейські почали опитувати потерпілого, він тільки тоді зрозумів, що Оксану мало знає, навіть прізвище її йому не відоме; він із нею випадково познайомився – підвозив її до супермаркету, а потім ще кілька разів стикався з нею – то в магазині, то біля своєї роботи.

Закохався з першого погляду. Зустрічався двічі в кафе, дарував недорогі квіти і ось наважився на теплішу зустріч у мотелі.

Кілька годин у поліцейській дільниці провів нещасний Антон Сергійович.

«Два місяці тому купили машину моєї мрії, а до цього кілька років збирали з дружиною гроші на неї. Ще дружина взяла кредит. Судовим експертом працює багато років, тепер їй нададуть доповідь про мою нічну пригоду. Що робити? Як пояснити дружині, що біс поплутав, що не встояв перед чарами молодої жінки і наважився запросити в мотель? Зрадив дружині чи ні?» – нічого не пам’ятав пригнічений тим, що відбувається, літній чоловік. «Дізнається дружина, що й машину прошляпив, і їй зрадив, що далі буде? Вона мене покине? – думав він, і краплі поту повільно скочувалися по спині.

Найбільше зараз чоловіка турбувало викрадення машини. Ще й борги лишилися. «Як тепер у вічі дружині дивитися?» – хвилювався і все більше впадав у відчай чоловік.

Пролунав шерех у передпокої:

– Любий, я прийшла. Двері не зачинені. Ти вдома? Звільнилася швидко, – голосно промовила пишна господиня квартири. – Ти чого не на роботі? Чому сидиш на кухні?

– Зіночко, у мене викрали машину, – тихо промовив Антон Сергійович.

– Як викрали? Біля будинку, зі стоянки, яка охороняється? Зараз зателефоную до ДАІ – знайомим – нехай пояснять, як таке можливо?! Ти викликав поліцію?

– Так. Я весь ранок провів у поліцейській дільниці.

– А коли ти виявив, що машини немає?

– О четвертій ранку.

– Як о четвертій ранку? Де ти був? – і жінка почала трясти чоловіка за комір і голосно говорити. – Я, значить, на роботі, а ти де був уночі? Скільки це триває? На новій машині дівчат возив і сам розважався? Я думаю, чому ти такий задумливий став останнім часом? Всі справи у тебе, справи. На новенькій машині кудись їдеш, усі якісь відмовки.

Зінаїда взяла телефон і почала дзвонити:

– Іване Петровичу, у нас викрали машину. Знаєте вже, шукаєте? Біля мотелю на околиці міста? Жінка молода була з ним? Так, усе зрозуміло.

Жінка підійшла до чоловік.

– Ах ти, старий! Все життя за жінками бігаєш!

Чоловік не опирався, він тільки хотів прибрати руки дружини від свого волосся і тихо скиглив:

– Я тебе люблю. Ніколи не зраджував тобі. Ця молода жінка сама мені запаморочила голову, казала, що я їй дуже подобаюся, що я надійний і добрий.

– Зізнавайся, чи багато ти подарунків їй подарував?

– Два рази в кафе обідали, та букети квітів.

– Старий пеньок, а мені коли квіти дарував востаннє? Все дітям розповім, нехай посміються з тебе.

– Пробач мені, Зінулю, – і чоловік плюхнувся навколішки. – Я правда тобі не зраджував з нею. Перший раз у житті таке зі мною, – мало не плачучи, торохтів господар квартири.

Тут пролунав телефонний дзвінок.

Зінаїда взяла слухавку:

– Знайшли. От дякую. А супутницю? Ні, не знайшли. Гаразд, хоч машина ціла, портмоне та документи. Зараз ми приїдемо та заберемо.

– Ось, мій любий, знайшли нашу машину. А супутницю – ні. Зараз я поїду і заберу машину, а ти вдома залишайся, – голосно і суворо промовила дружина.

– Прости мене. Я тепер ніколи не буду навіть у думках, – тихо шепотів чоловік.

– Зраджувати мені? Добре, пробачу, але тільки влітку на море поїду, до Італії чи Іспанії. І квіти щоб до кожного свята мені підносив. Бери підробіток, нічого прохолоджуватися. Тепер працюватимеш вдень і вночі, не все ж мені одній тягти все на собі!

– Так моя люба. Я на все згоден, – радісним голосом промовив чоловік, встаючи з колін.

Наступного дня Зінаїда Іванівна в обідню перерву сиділа в кафе з подругами та товаришами по службі.

– Зіночко, як тобі в голову таке могло прийти, то чоловіка в обкрутити? – Запитала молода жінка Оксана, «акторка цієї комедії».

– Ти молодець, товаришка по службі, добре свою роль виконала. Духи з відпустки за мною. Найкращі привезу, – усміхалася щаслива жінка.

– Розкажіть, як ви все організували? – запитала інша подруга.

– Як як? Мій любезний чоловік Антон, як тільки ми купили нову машину йому, почав затримуватися на роботі, часто сорочки міняти, одеколон дорогий придбав, перед дзеркалом крутиться, як красна дівчина. Ну, думаю, все – став на молодих дівчат заглядатися. Одного разу раз бачу: їде повільно дорогою і розглядає перехожих. Думаю, що треба діяти: бажання йому відвернути від молодих жінок. Ось з Оксаною і придумали. Вона погодилася підіграти: дивилася йому в очі, казала, який він добрий і надійний. Він так осмілів, що й у мотель запросив.

Заснув він після вечері гарненько, як ми і планували, Оксана й поїхала на машині. Ось він і засмутився неймовірно – машину викрали. Пробачення у мене просив. У коханні освідчувався. Тепер спокійно можна жити ще кілька десятиліть, гадаю, до кінця, – сміялася Зінаїда.

– Молодець, дружина, запобігла зраді, так їх – чоловіків, і треба, щоб на молодих жінок не заглядалися – захоплювалися подругою жінки. а Зіна лиш посміхалася, думками вже – у відпустці.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело