Два роки тому пішли наші батьки з братом. За життя вони дали братові все, що змогли — квартиру в центрі, машину, влаштували на добру роботу, завжди дуже любили його.

Після їхнього відходу його дружина зрозуміла, що з нашої сім’ї більше нічого не отримати і перестала вдавати гарну, налаштувала брата проти мене.

Він мені рік не дзвонить, на мої дзвінки не відповідає, дружина його теж мене ігнорує, хоча за життя батьків ми добре спілкувалися.

Ніколи не заходить у гості, проїжджає повз, загалом, зі мною не спілкується зовсім, хоча я не конфліктна людина, ніколи не говорила погано про її сім’ю, ніколи з ними не лаялася.

Завжди тримала свою думку при собі, бо вважаю, що немає сенсу говорити йому погано про його дружину, вони помиряться, а я залишусь крайньою.

Коли батькам треба було ставити пам’ятник, вони й копійки не дали, хоч зарплата брата в рази перевищує зарплату мою та чоловіка.

Я розумію, що все виходить від братової дружини, вона дуже жадібна до грошей. Я  дуже люблю брата, засмучуюсь, що він без видимих ​​причин не хоче зі мною спілкуватися, він єдиний родич мій залишився.

Я дізналася, що він ніколи не приходив на цвинтар до батьків, я в шоці від цього, не можу зрозуміти його поведінки.

Прошу поради, як можна налагодити стосунки з братом і чи варто це взагалі робити?