Навіть не за тиждень до другого дня народження Ромчика, чоловік повідомив, що їде у термінове відрядження. – Я обіцяю, голубонько! Я встигну повернутися, ти все організовуй, – сказав при виході Дмитро. Тільки замість організації свята, я організовувала прощальну церемонію. Тих сліз, які ми з сином виплакали, хватило б на все життя.

Студентка Оля навчається на економіста у виші.

Ось вона дізнається, що при надії.

У неї є чоловік, Дмитро. Він трохи старший за неї і працює на хорошій, високооплачуваній роботі. Однієї його зарплати вистачає їхній сім’ї для щомісячної оплати іпотеки і комфортного життя. Тому потягнути ще й дитину виявиться не так складно.

Оля знала, що в неї та чоловіка ніколи не буде проблем із грошима. У Дмитра потрібна професія, такі як він потрібні всюди.

Тому щодо цього вона не хвилювалася. Якщо вона захоче працювати, то молоді батьки наймуть няньку. А якщо ні, то чоловік все одно виконає будь-яку примху.

При цьому у пошуку власної майбутньої роботи вона теж була певна. Усі родичі та друзі постійно говорили, що з її дипломом для Олі відкриті всі дороги!

Минуло 2 роки, у маленького Ромчика день народження за кілька днів.

У квартиру влітає батько і похапцем починає пояснювати, що його терміново відправляють до іншого міста на пару днів.

– Я обіцяю повернутися до свята, обіцяю… ось подарунки для тебе, мила, ось тут стоїть коробка для сина. Тільки не відкривай їх, як тільки я поїду, я ж тебе знаю, кошеня.

– Добре, добре, ми з Ромчиком тебе чекатимемо.

День народження, дзвінок.

– Ми змушені вам повідомити погану звістку. Ваш чоловік… автівка… не впорався…

Наступний тиждень був найгіршим у житті всієї сім’ї. Впізнання, прощальна церемонія, сльози матері та сина.

Але жити ж продовжується, навіть незважаючи на відхід близької людини.

За кілька місяців абсолютно всі гроші з рахунку закінчилися, а платити іпотеку треба!

Постало питання про роботу. Звичайно, Оля думала що знайде її за дві секунди. Адже їй усі казали, що має чудовий диплом.

Але ось невдача! Нікому й не потрібний цей диплом! Абсолютно всі дивляться на досвід роботи. А його Ольга не має.

Сестра Ліля працює на заводі. Добре отримує, всім задоволена. Вона знала про проблему родички та намагалася їй допомогти.

Поговоривши з директором, знайшли вільну вакансію. Директор, до речі, свекруха Лілі.

Радості було… Щодня Ольга дякувала сестричці за порятунок.

Настає співбесіда. Ольга обережно заходить до кабінету.

– Ти тільки не думай що я тобі збираюся якісь поблажки робити! Я з усіх питаю однаково, тому не думай розслаблятися.

– Ні, ні, що ви. Мене з цього нічого не цікавить.

– Ну і чудово. Дивись, твої прямі обов’язки: стежиш за чистотою, поливаєш квіти.

– Зачекайте, зачекайте. Як поливаєш квіти? Які?

– Ти чого, не розумієш хто ти тут? Навіть прибиральниць незрозуміло, звідки набирають.

– Як прибиральниць? Я не знала, що ви підготували для мене цю вакансію.

– Ну! А яку тобі ще. Вас економістів у країні кожен другий, що ти чекала?

Дівчина вийшла з дверей зі сльозами на очах.

Але варіант був один. Якщо не ця робота, то вже ніяка. Довелося працювати на заводі.

Зарплата дуже маленька. Точно не для мами з дитиною та іпотекою.

Разом з роботою вона встигала допомагати молодим дівчатам із відділу фінансів.

Минали місяці роботи. Нічого так і не змінювалося. Крім того, що Ольга влаштувалась на ще один підробіток кур’єром.

Але тут новина: одна з дівчат звільняється і на її місце потрібен терміново підбір кадрів.

Ольга була дуже рада цій новині, вона дуже сподівалася на цю роботу. Ці гроші дуже стали б у нагоді її сім’ї. Але, порадившись з Лілею, дівчина здивувалася. Адже сестра відмовляє її, каже, що нічого в неї не вийде.

Ольга бере все до рук і йде до директора. Та лише сміється їй у відповідь, вимовляючи таку фразу: “Я ще прибиральницю до економіста не підвищувала”.

За пів року надходить невідомий дзвінок.

– Алло.

– Доброго дня, я страховий агент вашого чоловіка. Дмитра Петровичу! Це ж ваш чоловік?

-Ааа… так, так.

– До того як його не стало, у нього був рахунок у банку на подібний випадок. Сьогодні ви можете скористатися ним.

А грошей там було стільки, що цього вистачало на повне погашення іпотеки і ще залишалося на життя стільки ж!

Фото ілюстративне

Джерело