На новосілля зібралися найближчі. Мої батьки не переставали нас хвалити. Тільки мама Влада косо на всіх споглядала, а потім під приводом того, щоб принести картоплю з крильцями, усамітнилась з сином на кухні. – Поки не пізно! Перепиши свою частку на мене. Знаю я цих невісток! Їх треба на декілька кроків вперед прораховувати.

Після весілля ми з чоловіком жили зі свекрухою. Мама Влада була владна жінка. Мені з нею довелося нелегко, тому вже через кілька місяців такого життя я змусила Влада винайняти квартиру, бо вважала, що економити нерви набагато важливіше, ніж заощадити гроші.

Платити за оренду житла було не дешевше, ніж купити квартиру в іпотеку і тому ми вибрали останнє. Але так як ми обидвоє були тільки після університету і зарплати у нас були крихітні, ми вирішили, що спочатку за рік чи два ми накопичимо на перший внесок, і щоб якнайбільше відкласти грошей ми орендували житло на околиці міста.

Ми їздили на велосипедах, брали з собою щось на обід з дому і відмовилися від усіх шкідливих звичок. Вечорами я мила під’їзди, а чоловік працював кур’єром.

Нам доводилося відбиватися від спроб свекрухи циганити у нас гроші з тих, що ми відкладали на іпотеку.

Як ми й запланували через два роки, ми стали щасливими володарями особистих п’ятнадцяти квадратних метрів у двокімнатній квартирі.

Навіщо ми це зробили? Це була своєрідна наша заначка на чорний день. Адже могло статися все, що завгодно: ціни на нерухомість зростуть або ми залишимося без роботи. А так, хоч би як там було, а власний кут у нас уже був. Ми планували продати її за кілька років. Величезним плюсом було те, що ми її купили набагато дешевше, ніж вона коштувала насправді.

Кілька місяців тому нам підвернувся чудовий варіант: у хорошому районі недорога трикімнатна квартира.

Грамотний ріелтор допоміг нам максимально убезпечити покупку. Звичайно стан квартири бажав кращого, але нас не лякав майбутній ремонт. Ми зробили недорогий ремонт власними силами, а потім покликали найближчих відсвяткувати з нами наше новосілля.

Моя мати була за нас дуже рада і весь час нам повторювала:

– Діточки, ви такі молодці! Тепер і про дітей можна подумати!

Коли моя мати згадала про онуків, свекруху перекосило так, наче вона з’їла лимон. Адже в її плани наше потомство не входило. Батьків Влада цікавило лише на кого оформлене житло.

Вона потягла чоловіка на кухню і почала йому наспівувати, що він повинен переписати свою частину на неї, щоб я в разі розлучення залишилася без нічого:

– Пам’ятай мої слова, коли вона приведе дитя на світ, то одразу виставить тебе на вулицю, а сама залишиться у твоїй квартирі і не факт, що ця дитина буде від тебе.

Мого чоловіка дуже обурили ці слова:

– Мам, моя дружина вклала в це житло стільки ж, як і я. Вона за ці роки собі навіть жодного вбрання не купила! Я ніколи не вижену її на вулицю! А тобі мусить бути соромно за такі думки!

Влад відповів матері досить різко і так голосно, що я зрозуміла, про що мова. Але саме в цей день я хотіла повідомити чоловіку ще одну новину про те, що він незабаром стане татом.

Я не стала змінювати свої плани через вибрики свекрухи і коли чоловік з мамою сів за стіл я сказала:

– Любий, ми пройшли довгий і нелегкий шлях, ти завжди був моїм надійним помічником і плачем, на який я могла спертися. Наразі я хочу пройти ще один приємний, але не простий шлях разом з тобою – це шлях батьківства.

Окрилений від щастя чоловік ніжно глянув на мене і закружляв по кімнаті. Мама та брат почали нас вітати. Тільки одна свекруха кинувши виделку на стіл, сказала:

– А як ти доведеш, що батько твоєї дитини саме мій син?

– Вік волі не бачити! Зуб даю! Чесне піонерське! Які докази вам потрібні? – Не витримала я.

– Мам, навіщо ти все псуєш? Вибачся негайно!

– Вона зараз приведе на світ незрозуміло від кого, а потім виставить тебе з твоєї ж квартири. – сказала свекруха і пішла.

Цікава вона людина – треба радіти, що у сина все добре, а вона… Зараз свекруха з нами не спілкується, ну ми через це не сильно хвилюємось!

Фото ілюстративне

Джерело