Прийшли до храму помолитися один дід зі своєю дружиною, і на Богослужінні священник виголошував проповідь про те, як Адам і Єва згрішили. Після закінчення проповіді вони вийшли й дорогою про це міркували. Чоловік і каже: «От не було б стільки гріха на світі, якби Єва не послухалася диявола і не змусила б чоловіка з’їсти заборонений плід».

Дружина погоджується: «Так, адже через одного страждають усі. Я б на місці Єви НЕ доторкнулася до забороненого плоду. Бог з ним!». Чоловік додав: «А я б на місці Адама, якби ти доторкнулася і зважилася мене спокусити, такого дав би тобі прочухана, що ти забула б, як спокушати чоловіка». Дружина каже: «Так-то воно так, погано поступила Єва, що порушила заповідь Божу, але ж і Адам-то теж…». Ось таким шляхом вони йшли, міркували й засуджували Адама і Єву.

Проходили вони в цей час повз панського саду, де сидів добрий благочестивий пан. Він почув розмову і вирішив запросити їх до себе на обід скуштувати хліба-солі. Вони здивувалися цій несподіваній пропозиції і погодилися. Їх ввели в панські хороми, потім через деякий час провели в їдальню, де був накритий для них стіл на два прилади з різними стравами й винами.

Входить пан, садовить їх і каже: «Їжте все на добре здоров’я, але тільки ось до цієї страви, накритої кришкою, намагайтеся не торкатися, це не для вас». І тут же пішов до своєї кімнати.

Вони сіли й почали їсти смачні страви, запивати відразу ж винами, а до кінця обіду дружина звертається до чоловіка і каже: «Та що ж знаходиться в цій страві? Напевно, якась незвичайна страва у пана. Давай подивимося, відкриємо трошки кришку і подивимося, адже ніхто не побачить, не дізнається».

Чоловік заперечує: «Навіщо, не можна ж». «Так як навіщо, – не вгамовується дружина, – це ж якась незвичайна страва!». Чоловік каже: «Не можна, тому що це заборонено». А, між іншим, кажучи ці слова, він сам хотів з великим бажанням подивитися, що ж це за страва там знаходиться.

Дружина це помітила і поклала руку на блюдо, сама на нього так уважно дивиться і каже: «Ну дозволь, я тільки трішечки відкрию». Чоловік, нарешті, погодився. Вона відкрила трішечки кришку і каже: «Там нічого немає, порожньо». Чоловік просить: «Тоді відкрий ще більше».

Коли вона відкрила кришку ще, то в цей час з-під неї вискочила миша і втекла. Гості спочатку не розуміли, що це означає. Але ось входить до них пан і питає: “Ну як ви, ситі, задоволені?” “Так, уклінно дякуємо за вашу милість”, – була відповідь.

Він підняв кришку і каже: “А мишки-то немає! Що ж вам не вистачало людських страв, що ви позаздрили котячій?” І перелякані гості не могли йому ні слова на це відповісти. Тоді він їм на це каже: “Згадайте, дурні, як ви, коли йшли, засуджували Адама і Єву, забуваючи слова Писання: не судіть, і не судимі будете. Ідіть же тепер перед Богом, та й надалі не судіть ближнього, краще якомога суворіше пильнуйте ж самі й не сподівайтеся на свою твердість”.

І вони зі сльозами вийшли від пана.

“Хто в чому кого засудить, в тому сам і побуде”.

Джерело