Моя теща завжди приїжджала до нас на нічному поїзді. Він не такий вже й дорогий, та цього разу Ольга Станіславівна взяла квитки на хюндай. Мало того, ще й не попередила про приїзд. Вже під’їжджаючи до Києва вона набрала мене. – Привіт, зятьок. Зустрічай на вокзалі. – Я був збентежений. В нас геть інші плани. Довелось купляти їй квиток за власний кошт. – Тільки назад я повинна їхати в “люксі”, – сказала мені теща.

Мене звати Захар. Хочу вам розповісти про те, що нещодавно сталося між мною та моєю тещею.

Моя теща живе далеко від нас – у Хмельницькій області. Дорога не близька і тому приїжджає вона до нас у гості не часто.

Раніше Ольга Станіславівна завжди приїжджала до нас нічним поїздом. Він не такий дорогий. А ось цього разу вона вирішила чомусь взяти квитки на хюндай. А ми якраз цього літа вирішили ремонт зробити, а потім із сім’єю хотіли полетіти на море.

Гроші збирали весь рік і вже купили навіть путівки. А тут на початку липня дзвонить теща і каже, що вона сіла на потяг і щоб я приїхав її забирав на вокзалі в такій то годині.

Я дуже здивувався: адже теща завжди раніше попереджала про свій приїзд за місяць, а то й за два місяці. Але що робити? Сів у автівку і поїхав за тещею. Зустрів, привіз додому.

Ми з дружиною запитали у тещі: чому ж вона не попередила нас про свій приїзд? А вона сказала, що просто хотіла зробити нам сюрприз.

Ми раді бачити тещу, навіть я радий, але річ у тому, що вона зруйнувала наші плани. Ми якраз почали ремонт і хотіли його встигнути зробити до нашого від’їзду до Туреччини. Це якраз за тиждень. А тут теща повідомляє нам, що вона приїхала до нас у гості майже на місяць!

Я їй відразу ж сказав, що ми через тиждень відлітаємо до Туреччини, що путівки куплені, і ми не здаватимемо їх назад. Вона дуже образилася, сказала:

– Заради мене можна і здати путівки! Адже я не так часто до вас приїжджаю. Ви ж знаєте, в мене не дуже здорові ноги, але я придбали сидячий квиток, лиш би швидше до вас добратися. Хюндай вам не звичайний поїзд.

Але я їй пояснив, що наш син ще жодного разу не був на морі, а ми хочемо, щоб наша дитина мала добрі спогади про дитинство. До того ж, я цілий рік відкладав гроші нам на відпочинок. А теща мені заявила:

– Нічого! Полетите наступного року відпочивати! А якщо ти хочеш, щоб я поїхала додому зараз, то сам оплати мені зворотній квиток на хюндай, і краще в “люкс” вагоні. Там по просторіше!

Я подумав і вирішив зробити саме так. Я не став сперечатися з тещею. Через два дні я просто купив їй квиток і відвіз її на вокзал.

Ми з Оксаною спокійно закінчили ремонт та поїхали на море. Може, я вчинив не дуже добре, і теща на мене образилася, але річ у тому, що я не хотів засмучувати свого сина. Він так чекав цієї поїздки на море, яку ми обіцяли йому ще з зими!

А як би ви вчинили на моєму місці?

Фото ілюстративне

Джерело