У відділення хірургії вночі привезли хлопця 26 років після ДТП. Травма була, дякувати Богу, неважкою. Він ударився грудною клітиною об кермо.

У ту ніч чергувала молода медсестричка Віка. Вона нещодавно влаштувалася сюди, одразу після медичного коледжу. Віка приїхала у місто з віддаленого села. Дівчина з батьками проживала там до юності. Після закінчення школи поїхала до чужого міста.

Час промайнув швидко. Дівчина вивчилася і залишилась працювати у лікарні, в якій проходила практику.

Працювала у міській лікарні вже рік, проявила себе добротою та відповідальною. Коли у відділення потрапив хлопець після ДТП, їй потрібно було у нього взяти кров та виконати усі призначення лікарів.

Коли ставила крапельницю, частенько забігала до хлопця, щоб не прогавити, коли закінчаться ліки. Так у Артема і Віки зав’язалися стосунки.

Ця дівчина запала у серце молодому чоловіку. Він чекав постійно, коли на зміну прийде саме вона. Вікторії Артем теж сподобався, вона не могла дочекатися, коли їй треба було йти на роботу.

Дівчина приносила свої страви, які вона готувала вдома, та пригощала його. Хотіла, щоб він оцінив, як вона вміє готувати, яка вона господиня. За ними спостерігало все відділення.

Тільки приходила на роботу, і спершу – до палати, в який він лежав. Артем працював у поліції. В аварії, яку він потрапив, хлопець був винен сам. Йому треба було заплатити 30000 грн за пошкодження службового автомобілю. Віка, яка закохалась по вуха, вирішила допомогти йому у цьому питанні.

Поки Артем був у лікарні, вона з’їздила додому. У батьків в селі запозичила гроші. Мама й тато Вікторії довіряли, без жодних проблем дали їй ті кошти.

Артема виписали із лікарні, але зустрічатися вони продовжували. Жили, правда, вони окремо: він у своєму гуртожитку, а вона – в орендованій квартирі. Це не заважало їм зустрічатися.

Недарма кажуть: жінки люблять вухами. Артем був настільки уважний, говорив Віці такі ніжні слова, що вона відчувала себе найщасливішою на світі. Потім вони  розписалися у РАГСі. Без весілля, без білої сукні, та стали однією сім’єю.

Як же Віка цього довго очікувала! Їй було все одно, що не буде весілля. Головне – бути разом з ним. Артем зі своїми батьками не спілкувався. Скільки Віка не запитувала його про них, він ніколи про це не розповідав й слова. Тільки казав їй: «Це усе в минулому. Головне, що ми разом, що ми – сім’я!»

Потім Віка завагітніла. І ось тоді Артем показав їй справжнього себе. Він став простягати до неї руки. Все частіше у Віки з’являлися синці на тілі. Виявилося, що Артем – справжній тиран. Як вона раніше не помічала цього? Вона не розуміла.

Вікторія народила та поїхала після пологів до своїх батьків з маленькою дитиною. Вона хотіла розлучення, але Артем їй не давав цього зробити. А ще він постійно погрожував:

– Виросте наша донька Єва, то я її у тебе обов’язково заберу!

Віка дуже цього боялася. Спливав час. Артем згодом сам подав на розлучення. Дитину він не бачив, не купував для дитини нічого. Тільки телефонував і нагадував, щоб Віка не забувала: як тільки Єва підросте, він її забере. Жінка більше не брала слухавку, взагалі вона змінила номер, щоб він перестав їй надокучати.

Єва підростала. Віка зустріла справжнього чоловіка, який полюбив її дитину, як рідну. Всі негаразди були, здавалося, позаду. Вікторія вийшла заміж. У них було справжнє весілля: біла розкішна сукня, багато гостей. Віка дякувала долі, що у неї все налагодилось.

Подружжя мешкало у місті, мали власну, простору квартиру. Віка працювали у лікарні старшою медсестрою. Єва ходила до школи, відвідувала танцювальний гурток. Згодом у Єви народився  братик Славко. Дівчинка обожнювала з ним гратися і гуляти.

Одного разу Єва зі школи повернулася з новим телефоном. Вікторія запитала, звідки він взявся у дитини. Вона було, грішним ділом, подумала, що донька його вкрала. Але Єва відповіла:

– До мене підійшов поліцейський. Цей дядечко сказав, що він – мій батько. Дав мені подарунок. Сказав, що буде мені телефонувати і дізнаватися, як у мене справи. Мамо, це правда, що він мій тато?

– Так, Єво, це твій батько! – зітхнула Вікторія.

Жінці довелося все розповісти своїй доньці. Вона зрозуміла, що це треба було зробити давно, але, на жаль, вона цього не зробила раніше.

Артем все частіше і частіше робив Єві подарунки. Він приходив до неї у школу, розповідав багато цікавого. Так Єва швидко до нього призвичаїлася. Він став манити дівчинку на свою сторону.

Артем був впливовою людиною, почав використовувати свої зв’язки, щоб позбути Віку батьківських прав. Дівчинка стала грубити матері та батькові, який її виховував. Єву було не впізнати!

Одного разу після танцювального гуртка Єва додому не повернулася. Вона просто зателефонувала Вікторії і повідомила, що хоче жити з батьком. Потім був суд, на якому донька віддала перевагу батькові.

Як бути матері, яка своє життя присвячувала дочці, виховувала її? Що тепер робити Вікторії? Як ви гадаєте?

Джерело