Я 2 роки одружена, 5 років разом. Коли сходилися, знала, що він розлучений вже рік. Дитина їх жила з бабусею. Він бачив його раз на місяць у вихідні на 2-3 години.

За тих умов і зійшлися. Але тут свекруха раптом вирішила, що дитина має жити з нами. В мене дітей немає. Виховувати чужу дитину, яка до того ж мене не сприймає, я не хочу і не підписувалася на це.

Але найцікавіше, що всі 7 років свекруха виносить нам із чоловіком мозок, що ми повинні дитину утримувати та виховувати. А колишня дружина (мати цієї дитини) нічого їй, виявляється, не винна!

Вона знову вийшла заміж. Народила другого. Ходить ресторанами. Аліменти на свого первістка не платить і не виховує його.

Але її свекруха не чіпає, а ми маємо бути і за матір, і за батька! Як це? Свекруха на ці запитання відмовляти відмовляється, а я, хоч що роби, не зрозумію.

І що цікаво — багато хто підтримує позицію свекрухи. Хоча я не народжувала цю дитину, із чоловіком спочатку домовлялися, що дитина не з нами житиме.

А тепер раптом виявилося, що у горе-матері маленька дитина, її новий чоловік проти старшої чужої йому дитини, а наша думка не враховується. Ми повинні!

Чому я винна чужій дитині, а її рідна мати може спокійно будувати своє нове життя?