Стою в черзі до каси. Попереду дві жіночки. Одна молода, друга у віці, років 80+. Стою за тією, що старша. Вона така маленька, худенька, очі добром світяться, у руці 200 грн.

Тут молода каже :

– Дозвольте я заплачу за ваш товар.

– Та ні, не треба. Дякую.

– Мені дуже хочеться. Будь ласка.

Молода жінка підморгнула касиру і з задоволенням оплатила за бабусю і за себе.

Тут касир:

– У вас буде 10 грн? Решти немає чим дати…

– Ні, нема.

– У мене є. Ось…беріть – беріть- і даю касиру 10 грн.

Ми переглянулися з молодою жінкою, посміхаючись одна одній, а продавщиця розгубилася – не знає кому решту давати.

Показую їй на молоду жінку…

Бабуся:

– Скажіть свої ім’я, я за вас молитися буду.

– Не треба ім’я. Там, мабуть, все вже побачили)))

І бабуся до продавщиці так тихенько:

– За мене заплатили? Можна це забрати?

– Так, звичайно.

Кладе своїми натруженими руками товар у сумку, а 200 грн так в руці і тримає….

Вийшла я з магазину, а таке відчуття, немов літаю. Всередині таке відбувається, як ніби хтось в мене енергію качає і радістю наповнює. Ніколи такого не відчувала після медитацій і різних практик. Оце так, обмін енергіями. Оце сила! Просто, космос!)))

Прийшла додому, швиденько за годину пиріг спекла і вперед…на мене чекали ще дві зустрічі.

Скажу я Вам, що добрі справи це крутіше, ніж йога і медитація, як на мене…

Ірина Борщевська

Джерело