Вперше невістку і сватів я побачила, коли вони прийшли обговорити святкування весілля. Вони дивилися на мене з такою вдячністю, а я на них з жалістю. Я ніби й змирилася з “недостатком” їх дочки, але на очі так і хотіли навертатися сльози. Я, як і кожна мама, шкодувала свого сина. Вадим вибрав нелегкий шлях
Вперше невістку і сватів я побачила, коли вони прийшли обговорити святкування весілля. Вони дивилися на мене з такою вдячністю, а я на них з жалістю. Я ніби й змирилася з “недостатком” їх дочки, але на очі так і хотіли навертатися сльози. Я, як і кожна мама, шкодувала свого сина. Вадим вибрав нелегкий шлях.
Коли я побачила її вперше на екрані монітора, так і ахнула. Зайшла покликати сина обідати, а він як раз з Катериною цією розмовляв. Заглянула я синові за спину і притихла – яка вона була красива! Ну просто попелюшка з казки…
“Ось би Вадиму таку дружину!” – подумала я тоді.
Я так задивилася, що забула навіщо прийшла, син повернувся і строго на мене подивився.
– Мам, недобре підслуховувати…
– Та я ж ненавмисно. Так вийшло.
– Ну раз прийшла, давай знайомитися, – посміхнувся Вадим, звільняючи мені крісло.
Я поговорила з Катериною рівно п’ять хвилин і остаточно в неї закохалася. Ну дійсно красуня. І вихована, і з душею. Очі опускає, каже розмірено, видно, що вихована і начитана.
Після цього я сина перестала в квартирі бачити…
– Мам, я у Каті.
І вся розмова.
Я була спокійна. Але час минав, у дітей відносини міцніли, а я ще ні разу не бачила дівчину на власні очі. Скільки разів в гості кликала, то на вареники, то просто посидіти почаювати, син все відмовлявся.
Одного разу я не витримала:
– Сину, ти коли мене з невісткою познайомиш? Наступної суботи, не приймаю ніяких заперечень, особисто їй подзвоню і запрошу…
В суботу був мій день народження, я покликала Катерину, але вона знову не прийшла, придумавши якийсь безглуздий привід.
Тоді то я і задумалася.
Уява малювала картинку одну гірше другої… Може вона заміжня і зустрічається з сином таємно? А може розлучена і має чотирьох дітей? Напевно причина серйозна якщо вона навіть на мій день народження не прийшла.
Замучила я себе тоді такими думками і нарешті приперли сина до стінки. Він довго мовчав, ніби підбираючи слова, нарешті сказав:
– Мам, тільки не намагайся мене переконати, я вже все вирішив, навесні ми з Катериною відгуляємо весілля. І якщо ти почнеш мене відмовляти, буде лише гірше.
– Вона заміжня? У неї п’ятеро дітей?
– Скільки?… – Вадим розсміявся, – ні, справа не в цьому.
Погляд у сина потьмянів, він втупився вниз.
– Син, говори вже правду, хватить кота за хвіст тягнути!
– Мам, вона… “особлива”.
В голові зашелестіли думки: “особливі” бувають різні: зір, слух…
– Вона що, в колясці?
– Так, з дитинства не ходить…
Однією рукою я намацала крісло позаду себе, щоб не впасти, іншою схопилася за голову…
Вадим кинувся мене втішати, але шкодувати то треба було його. Бідний мій хлопчик… який ж тягар вирішив він на себе звалити.
Того вечора ми довго говорили. Я зрозуміла, що відмовляти його марно.
– Мам, Катя зовсім не така безпорадна, як ти думаєш, знаєш, які у неї сильні руки, вона навіть забороняє мені допомагати їй…
Син з ентузіазмом розповідав мені про неї, а я думала все про своє.
Катя приїхала знайомитися до мене разом зі своїми батьками. Я з подивом спостерігала, як вправно вона забралася на наш ганок.
Батьки її мені сподобалися, спокійні й добродушні люди.
Я дивилася на них з жалістю, а вони на мене з вдячністю, що не пішла поперек, а прийняла їх дочку.
Навесні молоді скромно розписалися і приїхали до нас жити. У побуті Катя освоїлася швидко, на подаровані їм на весілля гроші, вони зробили ремонт у своїй кімнаті і на кухні, переробивши її трохи під невістку.
Те, що невістка – справжній скарб в кулінарному плані, я зрозуміла досить скоро, вона часто балувала нас з сином такими обідами і вечерями, що я просто дивувалася. Тепер до кухні я не підходила взагалі, так що вже й гріха таїти прибирала теж Катя. А я копалася цілими днями на городі. Зиму пережили чудово, за веселими розмовами, переглядами старих фільмів і в’язанням.
Дивлюся я на невістку зараз і думаю: запропонували б мені зараз іншу, я б відразу відмовилася, так люблю нашу сім’ю.
Тільки однієї радості мені не вистачає – онуків. Вони зараз їздять по лікарях, проходять якісь обстеження. А днями свати проговорилися, що начебто Каті дозволили стати мамою, тільки під суворим контролем… Дай то Бог!
Я буду найщасливішою свекрухою на світі!
Фото ілюстративне