Залишитися після розлучення батьків з багатим татом – зрадити матір?

– Оксано, звичайно, людина своєрідна, це я знаю! – розповідає шістдесятирічна Людмила Олександрівна. – Але що вона таке влаштує! Дочці заявила – ти зрадниця, мовляв, тебе більше знати не хочу! Дівчинці тринадцять років, ходить сама не своя, плаче, вже не знаю, що з нею робити. А Оксана слухавку не бере. Ні зі мною не хоче розмовляти, ні з дочкою!

Оксана – невістка Людмили Олександрівни, тепер уже, можна сказати, колишня: син розлучається буквально днями.

– Те, що це рано чи пізно станеться, на мою думку, очевидно було вже дуже давно! – зітхає Людмила Олександрівна. – Усім, крім Оксани. До останнього часу вона щиро вважала, що вони мають ідеальну сім’ю.

Оксані тридцять сім років, вона рано вийшла заміж за сина Людмили Олександрівни, Анатолія, з великого кохання. І жодного дня у своєму житті не працювала.

Спочатку вони планували дитину (з цим були деякі проблеми) – лікувалися, обстежувалися, перевірялися, ця історія зненацька розтягнулася на кілька років. Потім Оксана таки завагітніла і носила себе, як кришталеву вазу.

– Ну, а вже як народила – про роботу не могло бути й мови, – уїдливо пояснює Людмила Олександрівна. – Яка робота! У неї ж дитина!
Втім, Анатолій проти того, що дружина буде домогосподаркою, не заперечував. Із забезпеченням сім’ї він справлявся, жили вони непогано: одягалися, взувались, купували гаджети, їздили відпочивати.

Влітку Оксана з дочкою і зовсім по кілька місяців жили на морі. Квартирне питання було у них вирішено одразу – жили в квартирі Анатолія, що дісталася йому від батька, чудовій троячки в обжитому районі. Тому стискатися, економити та платити іпотеку потреби не було.

Щиро кажучи, Оксана і не знала, скільки там чоловік заробляє – він їй давав гарну суму «на господарство», звітів ніколи не питав, якщо що треба було для дитини чи для неї самої, купував без розмов. Навпаки, навіть говорив, якщо дружина намагалася заощадити, обравши щось подешевше.

– Бери одразу нормальні речі! – говорив чоловік. – Ми не настільки багаті, щоб купувати одноразову дурницю.

Загалом, донедавна Оксана жила як за кам’яною стіною і вус не дула. Чекала вдома з обідом тринадцятирічної вже доньки, возила її на олімпіади та змагання, вникала у всі нюанси навчання, пекла пироги та винаходила складні гарніри.

– Я їй казала, що треба, мабуть, робити якийсь наступний крок у житті, виходити на роботу! – каже Людмила Олександрівна. – Але мене вона, звісно, ​​не слухала, хто я така.

А кілька місяців тому сталося те, що сталося: Анатолій оголосив, що зустрів іншу жінку і розлучатиметься. Для Оксани ця звістка стала снігом на голову і її можна зрозуміти: йти їй особливо нікуди. Грошей у неї немає, роботи та житла теж, батьки живуть в області.

Їхати до мами з татом у свої майже сорок років? У матері Оксани характер не цукор. Вони по телефону іноді примудряються посваритися, а що буде, якщо опиняться носа в маленькій квартирі і без будь-яких перспектив на роз’їзд?

Оксана обмірковувала варіант спробувати залишитись у місті, зняти з донькою маленьку квартиру або навіть кімнату, знайти роботу. Зрештою, влаштуватися кур’єром, або нянею, або магазин продавцем поки що реально, донька у неї вже доросла, за руку водити не треба.

Але тут – донька заявила Оксані, що поговорила з татом і хоче лишитися з ним. Тато не проти, навпаки, навіть за. У дочки у його квартирі своя кімната, їй не доведеться міняти школу, оточення, вчителів. У тата, на відміну від мами, гарний дохід, ця дівчинка теж зрозуміла. Так, вона знає, що в квартиру до тата прийде нова дружина. І це її не бентежить.

Оксана вважає дочку зрадницею і образилась на неї, мабуть, не менше, ніж на чоловіка, який віроломно покинув її.

Як вважаєте, дівчинка справді виросла безпринципним споживачем? Готова жити з мачухою, аби не позбутися побутового комфорту.

А може, дитина має рацію? Нерозумно йти з матір’ю, яка ще невідомо, чи зможе хоч себе прогодувати, коли є багатий тато.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Джерело