Залишився мені у спадок від сестри будинок у селі. Втомився від міської метушні та шуму. Мені вже 65 років, розлучений. І я вирішив продати свою квартиру та переїхати до села жити, нехай діти і онуки на природу до мене їздять, у нас чудові стосунки. Але я не врахував головного. А головне – це сусіди. Такого я і уявити не міг. Бабуся на паркан між нашими будинками починає розвішувати. Ну, два яйця на тиждень, не більше
Залишився мені у спадок від сестри будинок у селі.
Втомився від міської метушні та шуму. Мені вже 65 років, розлучений. І я вирішив продати свою квартиру, зробити там ремонт та переїхати до села жити, нехай діти і онуки на природу до мене їздять, у нас чудові стосунки.
Ні, в землі я колупатися не збираюся. Просто хотілося тиші. Вийти надвір уранці. Вмоститися на м’який стільчик або розвалитися на гамаку. І ні про що не думати. Просто насолоджуватися життям.
Таким я уявляв своє життя. Але я не врахував головного. А головне – це сусіди. Це просто кара небесна.
Виходжу якось у двір до себе. І бачу таку картину. Бабуся-сусідка на паркан між нашими будинками починає розвішувати свою білизну!
Я до неї підходжу і говорю: «Ви мене, звичайно, вибачте. Але це якось не культурно розвішувати свою білизну на наш спільний паркан. І, тим більше, ви розвішуєте саме там, де я встановив гамак і поставив барбекю».
На що мені бабуся відповідає милим своїм голоском:
«А ти думаєш, мені приємно бачити, як ти тут валятимешся на гамаку і наминатимеш м’ясо? От і насолоджуйся пейзажем на паркані. А якщо не хочеш, щоб я розвішувала, то купуй у мене щодня молоко та яйця курячі.”
Ви уявляєте собі такий сільський шантаж? Бабуся на вигляд така мила. А у душі – ух!
Я намагався з Іванною Дмитрівною розмовляти мирно. Але було марно. Тільки я виходжу у двір і бачу, що її та її білизни немає, розташовуюся на гамаку.
Та через 5 хвилин з’являється бабуся і вішає свою білизну перед моїм носом! Або починає розкидати гній.
Ви не повірете. Але свого вона досягла. Мені доводиться купувати і молоко та яйця курячі у неї. Отакий бізнес організувала моя сусідка.
У мене цього молока та яєць вже подіти ні куди.
Я вже почав по селу просто так безкоштовно роздавати людям ці продукти, оскільки я це молоко і яйця не їм. Ну, два яйця на тиждень, не більше.
Як боротися з бабусею, я не знаю. Ось прийде весна, діти й онуки почнуть їздити, то ж купувати мені продукцію Іванни Дмитрівни довіку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.