Нещодавно я розлучилася з чоловіком і залишилася сама з трирічною донечкою. Навіть не знаю, як би я впоралася, якби не мої батьки, а особливо я відчуваю підтримку тата, за що я йому дуже вдячна.

Коли я була зовсім маленькою, то щиро не розуміла, чому у нас у серванті для посуду всього красувалося по 3 штуки: три кавові пари, три чайні пари, три кришталеві фужери і по три мельхіорові вилки та ложки.

– Мамо, – питала я, – адже в магазині продають все наборами, по 6 чи 12 предметів, сервізи на 6 персон, а чому у нас лише по три?

Мама жартувала, що на половину розбила або втратила щось при переїзді. Правду я дізналася набагато пізніше. Я росла з вітчимом, і завжди назвала татом лише його. Я носила його прізвище та його по батькові, інших дітей у нашій родині не було.

Свого рідного батька я вперше побачила на випускному вечорі, коли мене покликав незнайомий чоловік і повідомив, що він мій тато.

– Ми були одружені рік, – розповідала мама, – а потім він знайшов іншу і пішов до неї, жили ми на моїй території, тому він просто зібрав речі.

Ні, не просто зібрав. Він усе поділив. По справедливості: половину подарунків, поданих на весілля, половину простирадла з маминого посагу, половину чашок-ложок. Тож у нашому серванті й було лише по три.

Незабаром мама зустріла і мого теперішнього тата. А її перший чоловік поїхав працювати, не залишивши адреси, за ці роки, мама не бачила від нього жодної гривні, мною він не цікавився.

Яка ж циклічна історія, навіть у житті кожної окремої сім’ї, думала я, дивлячись на те, як збирається йти мій невірний чоловік. Наша 3-річна Іринка з цікавістю спостерігала, як тато за допомогою моєї колишньої свекрухи, діловито пов’язує половину книг, половину чашок.

– Ти була в декреті, а я працював, – пояснив чоловік, – я купував це за власний кошт.

– Забирай, – кажу.

Я дивилася на свою Іринку, ні, не потрібен нам такий тато. А, якщо мені так і не пощастить зустріти такого чоловіка, яким є мій теперішній тато, то у Іринки є найкращий дідусь у світі, який приїде з хвилини на хвилину і весело скаже:

– Ну що донечко? Поїхали по обновки? Не сумуй, рідна, ну трапляються такі, що ж вдієш? Життя часто непередбачуване, буде й у нас свято. У таких чудових дівчаток, як ви, мої рідні, все просто має бути добре!

Так, сумно, що в мене не склалося сімейне життя, і що в моєму серванті так само лише три чашки, бо інші три забрав чоловік, коли йшов від мене. Але як на мене, краще нехай такі дріб’язкові люди йдуть з твого життя і тоді можуть прийти найкращі люди.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело