Я б навіть подумати тоді ніколи не змогла, що влізу в такі страшні борги. А все почалося відтоді, коли почала жити самостійно. Сталося так, що дуже посварилась з батьками. Я дівчина горда і вільнолюбна, тому дуже не подобалось мені, коли матір вказувала, що і як мені робити. Все це вона аргументувала лише однією фразою : “Поки ми з батьком тебе забезпечуємо, ти мусиш нас слухати!”. Як тоді розізлилась…Мені було дев’ятнадцять. Набридли мамині докори, я просто зібрала речі й сказала, що їхня допомога мені зовсім не потрібна, мов впораюсь і без них. Ох, як тоді помилялась….

До дев’ятнадцяти років я ніколи в житті не працювала. Батьки давали мені гроші на будь-які мої примхи. Багато моїх однокласників пішли навчатися після дев’ятого класу, і вже до 19 років мали пристойний досвід роботи. Я ж відбула всі одинадцять класів і пропустила один рік — вирішила зачекати й не вступати нікуди, оскільки не могла визначитись з майбутньою професією.

Татові така витівка не подобалась, він вважав, що без освіти в наш час просто нікуди не візьмуть. Та я йому вирішила довести, що навчання ніякого значення не має. Але дарма…

Грошей в мене зовсім трохи. З того, що колись відкладала, вистачило лише на те, аби винаймати квартиру на місяць. Я вирішила звернутись за допомогою до своєї подруги, і позичила в неї декілька тисяч. Обіцяла віддати з першої заробітної плати. Думала, що швидко найду роботу…

Я відходила купу співбесід, але мене нікуди не хотіли брати. Деяким роботодавцям потрібна освіта, деяким досвід, я ж не мала ні того, ні іншого. Руки опускалися. Кошти, які я позичила на продукти на місяць, розтратила за тиждень. Ніколи не знала ціну грошам, адже купувала все мама.

Минув місяць, я так і не знайшла роботу. Помітно схудла. Продукти розтягувала як тільки могла…Мені було дуже не приємно від свого стану. Тут я натрапила на кіоск, з вивіскою “Кредит за 1 хвилину!”. Гроші були потрібні, тому направилась туди. Дійсно, кредит оформили дуже швидко. Мені вручили гроші, я навіть забула, під який відсоток взяла їх. Через місяць в мене почались проблеми. Дзвонили колектори й вимагали виплатити шалений кредит…Почалися погрози в мою адресу.

Дійшло все до батьків. Тато одразу приїхав і вирішив мої справи. Він віддав борги подрузі та цій “конторці”. Для мене це стало великим уроком. Я повернулась до дому. Цього року вирішила вступати до університету, адже батьки мали рацію…З того часу я зрозуміла для себе, що позичати комусь гроші й самим брати в борг — це погана витівка!

Джерело