В той вечір я вивішувала мокрий одяг на балконі. Чоловік сидів за столом і наминав бутерброд, як йому задзвонила мама. Цю мелодію я терпіти не можу. Підійшовши трішки ближче до дверей, я повністю почула розмову не лише Івана, а й його мами. Ну як можна приходити до онуків, сюсюкатися, а поза очі говорити, що вони не від чоловіка!

Наші стосунки з чоловіком останніми місяцями стали натягнутими. Ми майже не спілкуємось, тільки привіт один одному говоримо.

В нас двоє дітей. Останні 4 роки я в декретній відпустці, і моєму благовірному це просто набридло. Принаймні він так це пояснював.

Він перестав мені допомагати. Зовсім не дає грошей. Не бере участь навіть у вихованні дітей. Я вже забула, коли ми разом кудись виходили. Я весь час була з дітьми сама. Мені ніхто не допомагав.

Я не звертала увагу на його загули та нічні відсутності. Ми просто мешкали в одній квартирі. Я чекаю поки зможу вийти з декрету та почну заробляти гроші. Тоді я житиму окремо від свого благовірного. Я вже майже мріяла про це.

Але мій терпець урвався кілька місяців тому!

Я довго просила чоловіка дати грошей на аналізи для сина, він останнім часом погано себе почував, і йому потрібно було платне обстеження. Після чергової відмови мого чоловіка сплатити лікування сина, я подала до суду на сплату аліментів!

Ось так виявляється буває, мешкаємо разом, а гроші для дітей доводиться витягувати за допомогою аліментів.

Я випадково почула, коли вивішувала на балконі одяг, як мій чоловік розмовляє зі своєю мамою:

– Сину, ти справді думаєш, що ці діти від тебе? Вона просто хоче тебе обдерти, як липку… Адже нікому не відомо від кого вона їх привела на світ. Моя тобі порада, зроби тест. І все стане на свої місця.

Я від почутого стерпла! Я просто не могла прийти до тями. Ця “бабуся” говорила онукам, як вона їх любить… Ходила до нас у гості… А тут таке…

Я не витерпіла і сама сказала своєму чоловікові:

Я чула, що тобі мама говорила і дуже засмучена. Давай роби свій тест. Але після цього, щоб твоя мама до наших дітей навіть не підходила.

Він погодився.

Ми знайшли де зробити тест. Поїхали ми туди всією родиною.

Коли ми приїхали, нам виписали рахунок за послуги, і скажу вам відразу, сума “кругленька”. Ми підійшли до каси.

– Давай ти сама плати! – Видав мій чоловік, побачивши суму.

– Ні, ви з мамою придумали, ви й платіть! – спокійно відповіла я, хоч у душі все кипіло.

Він вніс гроші.

Мені було соромно та неприємно. Здавалося, всі на мене дивляться і засуджують. Процедура виявилася простою, у нас взяли мазки слини.

За місяць ми отримали результати аналізів. Я, звичайно, знала, що там написано.

Чоловік читав із зеленим обличчям. Після цього зателефонував до своєї мами.

– Мам, це мої діти…

Було таке враження, що він шкодує. Свекруха не приходила до нас цілий рік.

Фото ілюстративне

Джерело