Ми з Миколою одружилися, коли нам було трохи більше дев’ятнадцяти. Нас, звичайно, вмовляли почекати. Не змогли. Тимофій, Тіма, наро дився через півтора роки. Ми дуже хотіли наро дити і другого, але чомусь не змогли. Швидко пролетіли роки. Тімка закінчив школу, потім університет став працювати. Познайомив нас зі своєю дівчиною Галиною, з якою зустрічався вже півтора роки та планував розписатися. Якось я помітила, що батько з сином про щось секретують. Через пару днів син сам розповів: “У мене є дочка. Лариса. Їй виповнилося п’ятнадцять днів. Мамо, я люблю Галю і тільки її. А з мамою Лари вийшло по n’яні. На вечірці. Я вже забув про неї, але вона мені сказала про ваrітність.Пологи пройшли важко, і її не стало.” Я була в աоці.

Не думала почути таке. Відразу спитала, де дитина? Син мене заспокоїв: “Дівчинка у nологовому будинkу, з нею все добре. Потрібно її забрати, і документи справити”. Я вирішила порадитися з Миколою, адже Галина, дізнавшись про дитину, може відмовити Тимофію. Коля, трохи подумавши, запропонував: “А давай ми з тобою удочеримо малюка. Адже ми завжди хотіли другого. А Тімка, начебто, і не при справах.” Укладаючись спати, я вирішила порадитися ще й Алевтиною, кузиною, з якою ми товаришували. Вранці я зателефонувала Алі і призначила зустріч на полудень у кафе.

Ми зустрілися. Тільки-но я розповіла Алі про свою проблему, як до нас підскочила Галина і nлачучи сказала: “Я відмовляюся виходити заміж за Тимофія, так і скажіть своєму синові”. Як з’ясувалося, вона сиділа за сусіднім столом, а я голосно говорила. А вдома я сама випадково дізналася про те, що знати мені не належало. – Галина знати мене не хоче. Сказала, що їй бабій не потрібний! А винний у всьому ти! Потрібно мамі правду сказати. Ти зачепив дівчинку – тобі й відповідь тримати, – кричав Тимко на батька. Коли до мене дійшло, про що говорив син, у мене закрутилася голова. Діма з Галею помирилися. Я вибачила Колю. Ларочку я вдочерила. І ми всі її дуже любимо.