За 10 років нашого з чоловіком шлюбу наші родичі між собою дуже зблизилися. У нас із чоловіком по молодшій сестрі. Наталі, сестрі чоловіка 25 років, Дарині, моїй молодшій – 23. Вони між собою спілкувалися доволі доброзичливо. Але півтора роки тому все змінилося. Ці зміни відобразилися на всій рідні.

Живемо ми у невеликому містечку, де всі один одного знають. З усіма родичами стосунки завжди були прекрасні. Ми окремо з чоловіком живемо, квартиру купили, син росте. Свекруха і мої батьки були частими гостями у нас.

І Наталя, і Дарина із задоволенням у гості заходили, із племінником гралися, забирали його на прогулянки чи вирушали гуляти разом із нами. На цьому ґрунті дівчата навіть потоваришували.

Чотири роки тому моя молодша сестра почала зустрічатися з хлопцем, невдовзі познайомила з ним і батьків, і нас із чоловіком. Руслан звичайний хлопець, університет в обласному центрі закінчив, повернувся, пішов працювати, став жити з батьками, машину купив. Він на 4 роки старший за мою сестру.

– Заміж не поспішаю, – говорила Дарина, – спочатку університет закінчу. А потім я не планую жити в нашому місті. Ми з Русланом маємо намір у обласному центрі брати собі квартиру в іпотеку.

Наші мама з татом обіцяли допомогу, нам же з чоловіком вони в свій час допомогли. Стосунки у Дарини та Руслана стрімко розвивалися, мама з батьком вже жартома звали його зятем. Усі свята зустрічали разом. Зрозуміло, з хлопцем Дарини була знайома Наталя.

Дарина з Наталею – повні протилежності один одного. Дарина – брюнетка спортивної статури, Наталя – блондинка з пишними формами. Особисто я не помічала жодного кокетства з боку зовиці по відношенню до Руслана, хоча Дарина і стверджує зараз протилежне.

Загалом півтора роки тому сестра з Русланом розлучилася. За його ініціативою, наречений зізнався, що він почав зустрічатися з іншою. Цією іншою була моя зовиця Наталя. На відміну від стосунків моєї сестри, з Наталею у Руслана все було стрімко: місяць зустрічей, похід до РАЦСу для подання заяви, трохи більше року тому вони розписалися.

Тепер Дарина вважає, що це я винна, бо пускала Наталю до себе додому.

– Дарино, – кажу, – місто маленьке, вони й так знайомі були. Якщо Руслан так легко пішов до іншої, то це не твоя людина! Не Наталя, то ще хтось. Радій, що не побралися, ти б з ним щасливою не стала.

Сестра трохи заспокоїлася, перестала мене звинувачувати, але заявила, що ніколи до нас у гості не прийде, якщо там буде моя зовиця з чоловіком.

На мій день народження Дарина прийти відмовилась. Навіть наступного дня, коли в гостях не буде ні свекрухи, ні зовиці з чоловіком, теж відмовилася, бо я спілкуюся з Наталею, а їй це не подобається.

І мама стала на бік сестри. Тож через кілька місяців, коли день народження відзначав мій чоловік, ні Дарини, ні тещі з тестем на ньому не було.

Мама і з моїм чоловіком через силу розмовляє: він же брат Наталі. І навіть батько почувається незатишно. Він у бабських чварах участі не брав, із зятем підтримує нормальні стосунки (на день народження, щоправда, не прийшов, привітав телефоном). Але й тато тепер зрадник. Всі кругом зрадили нещасну Дарину. І так майже півтора року.

Нещодавно сестра та мама відмовилися прийти привітати онука, бо ми відзначали свято разом із родичами чоловіка. Мама прийшла наступного дня, подарунок засунула, пів години побула та втекла. Сестра навіть телефоном не привітала. Хлопчик же «їм» онук та племінник.

Наталя з Русланом живуть, на дитину чекають. На тему Дарини ми з ними не говоримо, я вважаю, що це не моя справа.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело