Кілька років тому я вийшла заміж. — Вам тут немає місця, — сказала мама, — я з батьком та ще твоя сестра, так що на нас не розраховуйте. Ми з Ванею і не розраховували. Ні на моїх батьків, ні на його. У нього взагалі ситуація була крит ична. Ваня виріс з бабусею. Маминою мамою. Тетяна Іванівна наро дила його, будучи незаміжня, в 18 років. Через три роки жінка благополучно вийшла заміж, а сина залишила з бабусею: вітчим був категорично проти того, щоб чужа дитина ріс в їхній ро дині. — Маму я бачив раз в два тижні, коли вона нас з бабусею відвідувала, — розповідав мій чоловік, — до себе мама мене не кликала, я там був зайвим, тим більше, що незабаром у вітчима з мамою наро дилася моя сестра. У нас з Наталкою різниця 5 років. Після весілля ми з чоловіком вирішили взяти кредит на перший внесок. Вані грошей в борг дала мати.

Нічого, з дітьми не будете поспішати і зумієте і борг мені віддати, і кредит виплачувати, — сказала свекруха, не забуваючи нам щомісяця нагадувати про віддачу цього самого боргу. Зрештою, Ваня перепозичити гроші у друзів, щоб розрахуватися в першу чергу зі своєю матір’ю. Ми працювали, з дітьми не поспішали і до 5-ої річниці весілля у нас залишилася невелика частина кредитного боргу. Чого нам це коштувало? По дві роботи у кожного, жорстка економія і урізання себе у всьому. Зате за нашими розрахунками виходило, що тепер, коли кредитний платіж знизився в три рази, завдяки частковому достроковому погашенню, ми легко можемо платити його і з однієї зарплати, якщо я піду в декрет. Дитину ми хотіли і коли тест показав дві заповітні смужки ми влаштували маленьке сімейне торжество для двох. Але несподівано в гості до нас заявилася свекруха. — Ой, а що святкуємо, — поцікавилася мама чоловіка, побачивши пляшечку шампанського. Довелося все розповісти. Новина Тетяна Іванівна зустріла, як і очікувалося, тобто байдуже. —

Я до вас у справі прийшла, — перебила вона сина, — твоя сестра виходить заміж. Їй потрібна квартира. Так що на цьому тижні ми перевозимо до вас бабусю, а Наталя з чоловіком ще встигнуть зробити ремонт в тій квартирі. — Вона тебе виростила, — заявила свекруха чоловікові трагічним тоном, — найменше, що ти можеш зробити, це забрати її до себе. — Мам, вона і тебе виростила, між іншим, — уточнив Ваня, — можна було б і дати бабусі спокійно дожити свій вік у власній квартирі. Свекруха піднялася, наговорила синові гидот, обізвала невдячним і сказавши, що рішення прийнято, зникла з нашої квартири. Через три дні бабуся чоловіка в’їхала в маленьку кімнату, яку ми планували зробити дитячої. Жінка вона була неконфліктна, відразу взяла на себе обов’язок готувати їжу на всіх. — Ну ось, — плакала бабуся в перший вечір з нами, — живеш, допомагаєш, а як стара стала, так звільни місце! Тільки й потрібна я дочки з онукою, щоб пенсію мою забирати. — Не плач, моя хороша, — обняв бабусю чоловік, — проживемо! Але безпроблемною життя з нами бабусі чоловіка не стала.

Тепер свекруха і сестра вважали можливим прийти до нас в будь-який час дня і ночі, під час нашої відсутності. — А що, я не маю права до матері рідної прийти, — обурювалася свекруха, — і Наталя може прийти, коли їй заманеться. Вона їй бабуся. Вони приходили, проводили в нашій квартирі вечора, просили бабусю погодувати їх. Продукти ми купували самі. Так що годування ще 4-х осіб, якщо вважати бабусю, свекруху і сестру братову з чоловіком, сильно било нас по кишені. А ще почали у нас речі пропадати, чи не бабусині, а наші. За дрібниці, але було прикро. То ваза свекрусі сподобалася, вона забрала, поки нас вдома не було. То я біжутерії не дорахувалися, а виявляється Наталя в нашій кімнаті була, типу шпалери подивитися. А потім ми помітили, що у бабусі зламався телевізор. Без серіалів вона жити не могла, тому було вирішено купити їй новий. Він простояв рівно три дні, а потім бабуся знову попросилася подивитися свій серіал у нас в кімнаті.

— Так Наталя приходила, плакала, що телевізор зламався, — пояснила бабуся, — я їй свій і віддала. — Бабцю, ну що ти така проста, — засмутився Ваня, — тобі доведеться роздруковувати свою пенсійну заначку, у нас грошей в обріз, поїхали купимо тобі ще телевізор, але за твої. — А у мене і немає нічого, — розгубилася бабуся, — Таня все забирає. Вона каже, що вам гроші на мене безпосередньо дає. Як не дає? Вона ж обіцяла! Довелося з бабусею поговорити серйозно. Вона зрозуміла, ввечері сказала своїй дочці: — Тань, раз ви все одно з Наталєй сюди мало не кожен день ходите, то я, мабуть, переїду назад в свою квартиру. Наталя внучка моя, дітей у них поки не передбачається, а тут я тільки заважати буду, у Ваньки дитина ж скоро буде. І так, пенсію мою я більше тобі давати не буду, виявляється Ваня з дружиною цих грошей і в очі не бачать.

Свекруха втратила дар мови. Наталя почервоніла, як рак. Повернення бабусі в своє законне житло ні в чиї плани не входило. — Ні вже, живи тут, — сказала моя свекруха. Вони звичайно приходять, але тепер запитують дозволу. Та й візити їх стали значно рідше, нічого ходити стало: в чужій білизні у відсутності господарів не пороешься тепер, пенсію не забереш. Через рік після наро дження дочки Каті я вийшла на роботу. Бабуся сказала, що з чоловіком моїм впоралася і з онукою впорається. Завдяки бабусі ми погасили кредит. Тепер задумалися про трикімнатній квартирі, бабуся цю думку підтримала: — Наталя вже чекають дитину, до себе кличе, хоче на мене дитинку залишити, — бабуся підморгнула мені, — але я ж не перехідний червоний прапор, раз я їм заважала, то назад уже не повернуся. У мене тут справи. Ось купимо троячку і відправлю тебе за правнуком! Мені чомусь здається, що все так і буде.

Джерело