Мені так і не вдалося вийти заміж. Але я твердо вирішила, що хочу завагітніти. Було абсолютно байдуже від кого, тільки б народити дитину.

Так і трапилось. Того літа я поїхала на море, познайомилась з пристойним, старшим від себе на п’ять років, чоловіком. Все було, немов у казці. А потім я завагітніла. Ми розійшлися, він так і не дізнався про те, що стане батьком. Я народила сина, який був, як дві краплі води, схожий на свого батька.

Роботи в селі не було, а мені потрібно було забезпечувати сина. Тож я виїхала на заробітки в Чехію. Дитину довелося залишити зі своєю мамою. За довгі роки за кордоном я придбала двокімнатну квартиру в місті. Перший час я здавала її в оренду, а коли син пішов навчатися, став там жити.

Мене все життя мучила думка, що я погана мама для своєї дитини, бо приїжджала до нього двічі на рік: зимою, на свята, і літом, щоб звозити сина на відпочинок. Але по-іншому не могла. Я дуже хотіла, щоб він колись мав хороше майбутнє.

Згодом моєї мами не стало, після цього я ще на два роки залишилася працювати в Чехії. Син навчався, а я завжди мріяла, як колись на старість повернуся в Україну та бавитиму онуків.

Раптом мені подзвонила моя хороша подруга і стала запитувати, чому я не приїхала додому, адже моя невістка вже на сьомому місяці вагітності.

Я вирішила зібратися та приїхати до сина, бо нічого не могла зрозуміти. Як виявилось, вони вже встигли розписатися. Тільки чому я дізналася про це від чужих людей?

Син одружився та навіть справив невеличке весілля. При цьому мені й слова не сказав. Пояснив, ніби соромиться мене, бо я працюю прибиральницею, а мої свати заможні люди, і я їм не рівня.

– Ти мені не мама! Їдь туди, де була досі! – крикнув він та навіть не познайомив мене з невісткою.

Я знову поїхала на заробітки, а після повернення в Україну пішла жити в батьківську хату. От тільки не пройшло і року, як моя невістка вирішила, що чоловік недостатньо її забезпечує та знайшла іншого. Син знову прийшов до мене і став просити про допомогу, а моє материнське серце, звісно, все пробачило. Не можу я з ним по-іншому.

Мабуть, через те, що я і досі відчуваю провину. Бо думаючи, що забезпечу синові добробут, я позбавила власну дитину своєї любові та уваги.

Джерело