Донька Василя Михайловича заваrітніла від іншого чоловіка та після рoзлучення батько підтримав не її, а зятя

Василя Михайловича останнім часом почала хвилювати думка про те, чи не занадто сувoро він обійшовся зі своєю донькою? Адже це вона винна в тому, що тепер вони з Матвієм рoзлучилися. Ця звістка була для чоловіка наче грім серед ясного неба, він до кінця не міг повірити у це.

Понад усе йому було соромно за свою доньку… Коли Марія була на сьомому місяці вагітності, то зізналася, що кохає іншого і що ця дитина не від Матвія. Чоловік не став влаштовувати скандал, вирішив поберегти нерви майбутньої мами та пошкодував дитину, хоч вона і не його. Уже пройшло 5 років, як в Марії нова сім’я.

Матвій з першого дня знайомства сподобався Василю Михайловичу, одразу було видно, що хлопець любить його доньку. А Марія ще з першого дня їхнього шлюбу була йому невірна. Вона постійно вигадувала різні історії: то маршрутку довго чекала як їхала з роботи, то в подруги депресія та потрібно її підтримати. А він їй вірив, як зразковий чоловік. Після цієї приголомшливої новини Матвій допоміг Марії зібрати її речі та мовчки відвіз до свого суперника. Батько не міг вплинути на Марію, розуміючи, що вже нічого не зробиш.

Донька намагалася зробити так, щоб Василь Михайлович та її новий чоловік поріднилися. Та батько ніяк не міг його прийняти та намагався триматися осторонь. Навіть внука, який згодом народився так і не зміг полюбити. Коли він дивився на цю дитину, в його уяві відразу виникали образи людей, які засуджували його доньку та сумні очі Матвія.

Згодом батько Марії зрозумів, що дитина ні в чому не винна та почав відноситися до хлопчика як до рідного внука. Проте стосунки з новим зятем так і залишилися холодними.

Василь Михайлович ще слабо надіявся, що вони з його донькою все ще будуть разом, адже вважав Матвія хорошою людиною та був переконаний в тому, що чоловік прийняв би чужу дитину тим більше, що його внук дуже вихований та ввічливий хлопчик. Але цього не сталося.

На Різдвяні свята Марія захотіла приїхати в гості до батьків. Василь Михайлович зрадів такій пропозиції, але сказав, щоб вона приїжджала лише з внуком та щоб не брала з собою свого чоловіка. Марія відмовилась, тоді Василь Михайлович запросив на в гості Матвія.

Інколи батько Марії починав розмову про те, щоб пара знову зійшлася, та Матвій сказав, що ці стосунки уже в минулому та це неможливо, Марія була такої ж думки, тоді Василь Михайлович сказав, що вони дорослі люди та хай живуть як їм подобається.

Чоловік щиро зізнався Матвію, що відчуває свою провину у тому, що сталося з ним, та Матвій його заспокоює, говорячи, що це життя та всяке може трапитися, потрібно жити далі. Василь Михайлович, зрозумівши, що Матвію більше ніколи не стати його зятем побажав чоловіку знайти хорошу жінку та одружитися з нею. У Матвія та Василя Михайловича ще й досі хороші стосунки, вони разом їздять на риболовлю, ходять на футбол та допомагають один одному порадами.

Хто б міг подумати, що після такої ситуації колишній зять може стати ближчим, ніж рідна донька.

Джерело