Я не знаю, як таке сталося. Але одного дня біля наших воріт стояла жінка. Ми її знали. Вона нещодавно разом зі своєю дочкою переїхала до нашого села. Вони продали свою квартиру у місті й придбали невеликий будиночок, який до цього пустував кілька років. А через те, що в них залишилося багато грошей, то й почали гуляти цілими днями.

До них постійно приїздили якісь сумнівні чоловіки, топили баню, голосно грала музика, час від часу стояв крик та скандал. Тому зрозуміло, що репутацію собі вони заробили не найкращу. Адже в селі як оцінюють людину – через господарство. А в них не було нічого. Навіть наміру. Город не саджений, тварини не куплені. Тільки з магазину й додому. А в руках консерви та пляшки.

Так було спочатку. А потім гроші закінчилися. Пішли просити по сусідах у борг. Хто не мав розуму, то дав їм гроші, які й досі не може отримати назад. В гості до них більше ніхто не приїздив, так час від часу, але все рідше. Тут то вони й познайомилися з моїм дідусем. Він був відомий на селі тим, що готував власну горілку.

Зазвичай, для власних потреб: комусь віддячити за допомогу по господарству, привітати з днем народження або іншим святом, зібрати родичів вдома, а то й самому відпочити. Коли були гроші, то мама з дочкою купляли, а потім почали просити у дідуся горілку за так.

Траплялося, що він разом зі своїми друзями бував в них у гостях. Він любив веселу компанію. Але, схоже, що повеселився на славу. Жінка прийшла до нас й заявила, що вагітна. Батьком назвала нашого дідуся. Я не знала, як реагувати. Злитися? Соромитися? Чи навпаки пишатися, що дідусь у свої понад шістдесят стане батьком.

Він все заперечував та сказав, що вона вигадує через те, що він відмовився давати їм горілку. Але з того часу всі сусіди почали з нього жартувати та питати, кого візьме за кумів. Але правду ми дізнаємося тільки після народження. Побачимо, на кого буде схожа дитина.

Джерело