Дивна в жінках закладена природою мрія: роздобути опору, міцне плече. Ні, колись вона була цілком обгрунтована. Мільйони років еволюції колись привели до стандарту: чоловік добувач, жінка берегиня вогнища. Чоловік голова, жінка шия. Тільки ось еволюція триває, а стандарти залишилися колишніми.

Сьогодні жінка може не тільки спокійно обійтися без чоловіка, але, часом, їй одній навіть краще, ніж з чоловіком. І все ж жінки наполегливо прагнуть заміж. Ось так і Світлана. Напевно, дуже їй хотілося чоловіка, раз вона вискочила заміж за Артура через місяць після знайомства. Півроку сімейного життя пройшли якось нудно. Чоловік не приніс в життя Світлани радість. Та й за допомогою, ні по дому,

ні у грошах, ніяких зрушень не було. І ось через шість місяців Артур заявляє, що їде на заробітки за кордон. Світлана не погоджувалася, приводила свої доводи»проти». Мовляв, хорошу роботу можна знайти і тут, треба тільки постаратися. І що це за сім’я на відстані. Але Артур стояв на своєму, і дружина пішла на поступки.

Світлана навіть позичила грошей у своєї тітки, щоб оплатити візу, транспортні витрати та проживання в перший час на чужині. Артур поїхав, а Світлана залишилася виплачувати борг. Через десять днів Артур вийшов на зв’язок, сказав, що вирішив питання з житлом і влаштувався на роботу. Працює багато, втомлюється, приходячи додому завалюється спати,

тому і дзвонити буде в міру можливості. Яке ж було здивування Світлани, коли через місяць, після «від’їзду» Артура, вона зустрілася з ним на вулиці. Того дня вона приїхала відвідати подругу, що живе на іншому кінці міста, і зіткнулася з Артуром, проходячи повз супермаркет.

Той звідти виходив з покупками. Як виявилося, той нікуди і не виїжджав, а жив весь цей час у друзів. Звичайно ж жінка подала на розлучення. І що Світлані дало сімейне життя? Нічого позитивного. Чому? І хто винен, в цій історії? Свої висновки я залишу при собі.

Джерело